— Яка ви нерішуча, коханко, — відповіла я її, мішаючи собі майонез з кетчупом. — А що ви робите? — зовсім розгубилася дівчина на тому кінці слухавки
— А ви знаєте, у вашого чоловіка коханка? — А ви знаєте, що в нього є дружина? — відповіла я. — Та ви що! — обурилася пані. — Це не я! — Ну
— Моя-то Ірина і готує божественно, і стирає і прибирає, і прасувати встигає, а у вас ця стопка білизни, бачу, другий тиждень лежить, напевно вже пилом тхне
— Боюся розлучаться, що я тоді робитиму? Знову цей жах терпіти? — запитувала Юлія Дмитрівна свою подругу Валентину. — Тобі ж вона ніколи не подобалася, Ася, чого боятися…
Двадцять дев’ять років тому, коли синові був лише рік, чоловік поїхав на заробітки і зник без сліду. Лише один раз він надіслав звістку, що дістався до пункту призначення, і з того часу ні слова, ні звістки. Зоя намагалася шукати чоловіка
Зоя стояла у черзі супермаркету і почувала себе дуже незатишно. Вона, таки, спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки
— У всіх не надто розумних невісток завжди погані свекрухи, так і моя невістка перестала спілкуватися зі мною, і навіть загрожує синові розлученням
У всіх не надто розумних невісток завжди погані свекрухи. Так і моя невістка перестала спілкуватися зі мною, і навіть загрожує синові розлученням. А все моє піклування і доброта
— Прийшла до матері, повідомила, що чекає дитину. Мати її прийняла, не лаяла, щоби знову не пішла, допомагала з онукою, повністю запеспечувала їх.
У моєї подруги єдина дочка не виправдала надії матері, яка вклала у її виховання та навчання всі сили. Ростила її, нічого не шкодуючи. Чоловік загулював з друзями, на
— Вам Бог обов’язково допоможе! Бабуся каже, що він добрим помагає. А ви дуже добра!
— Дівчата, чули? До Андріївни, кажуть, онука привезли! — У неї є онук? Звідки? — Так, мабуть від Світлани! — Якої Світлани? Вона кілька разів приїжджала, завжди одна.
— Тридцять років. Розлучена. Бездітна. Ось вона кинула око на Олексія Андрійовича, це точно. І хвостом вона перед ним крутила. Це я теж бачила на власні очі. Весь колектив бачив. Але потім… потім стало цікаво
— Я не хочу сваритись! Я хочу зрозуміти, що відбувається. У тебе інша? — Не вигадуй. Ти знаєш, я не зміг би! — обличчя Олексія змінилося. — І я так думала.
Мама працювала заради житла, у них із сином була кімната у гуртожитку, потім кімнату дозволили приватизувати — своє житло! Яке щастя!
Один син вигнав свою матір із дому. Розсердився і вигнав. Вона щось не так сказала, вже й згадати потім не могла, що саме. Але прийшла не вчасно, принесла
Дочка з онукою та зятем поїхали, як тільки закінчилася їхня відпустка. Забрали і найсвітлішу радість – онучку Маринку. Шестирічна дівчинка любила бабусю, і цього разу знову розлучалася зі сльозами
Ніна Єгорівна прокинулася пізно, майже о дев’ятій ранку від шуму дощу. Зазвичай вона піднімалася о восьмій ранку, але цю ніч спала погано чи то від осінньої негоди, що
— Так, — каже коханка. — Не бійтеся, торт не отруєний. Ми ж не суперниці, а сестри на нещастя. Я інтелігентна жінка, навіщо мені вас цькувати?
Сиджу я вдома. Дзвінок у двері. Відкриваю — стоїть жіночка. Ну жіночка звичайна, нічим не краще за мене і майже того ж віку. Говорить мені: — Доброго дня,

You cannot copy content of this page