Життєві історії
— Петре, а де твої штани? — Які? — Ну робочі… куди закинув? — А-аа, так на грубці ж… прати чи що зібралася? — Зібралася, а зібрати не
— Моя Настя, що вчудила, – ділиться переживаннями Софія Іванівна, – вигнала чоловіка. Ні з того, ні з сього. Адже рік тільки, як одружилися! Ми ж із батьком
Мої батьки розлучилися, коли мені було 6 років. Мама звинувачувала в усьому батька-зрадника. — Він нас кинув, – з гіркотою говорила вона, – знайшов собі нову дружину і
— У тебе син відмінник круглий у школі був, і інститут дипломом з відзнакою закінчив, а ти спокійно сидиш і дивишся на те, кого він тобі в дім
— Катрусю, – голос мами був трохи стривожений, я напружилася. — Мамо, щось сталося? — Ні, нічого, хоча, так, сталося. Зʼявилася Галина і вона вимагає частку від бабусиного
Галина йшла додому. Вона дуже втомилася. Цілий день жінка фасувала овочі в магазині, носила важкі мішки, ящики… Потім прибирала у підсобних приміщеннях. Магазин закривався о десятій годині вечора.
Копійку до копійки Галина складала аж 10 років, поки працювала в Італії. Діти вже мали свої сім’ї, давно жили самостійним життям. Про матір згадували рідко, зате, як вона
Діана просто дивилася на Алекса мовчки. Він залишився таким, як і був – красивий, високий, стрункий. Чому він приїхав у їхнє місто? Чи на довго залишиться? Так багато
– Не одружуйся з ним, – сказала мені мама, коли зрозуміла, хто мені зробив пропозицію. – Як ти збираєшся будувати з ним сім’ю? Він не заробляє, а роботу
– Заміж?! У твоєму віці? – Марина недовірливо дивилася на свою бабусю Ольгу Петрівну, мало не розливши ранкову каву. – Ти це серйозно?! Ольга Петрівна, яку всі називали