На новому місці робочий стіл Дарини опинився поруч зі столом чоловіка приблизно її віку, який зовні був не дуже симпатичний. Він був невисокий, із помітним животиком і круглим обличчям.
Очі його для чоловіка були надто великі, а дрібні зуби їй ніколи не подобалися. Кажуть, це ознака злості й дріб’язковості, вона це десь читала.
Але незабаром, почувши, як Святослав говорить по телефону зі своєю дружиною, Дарина перестала помічати в ньому лише мінуси. Тепер Святослав для неї майже весь складався з плюсів.
Дружина його, як вона зрозуміла з тихих розмов, лежала вдома після операції на суглоби, а Святослав за нею доглядав. Він телефонував їй часто, тому навіть не виходив із кімнати, а просто тихо говорив, і тільки Дарина це чула.
Після дванадцятої дня він телефонував їй уперше:
— Оксанко, ти прокинулася? Я надів тобі шкарпетки, поки ти спала, тобі ж це важко, а каша тепла на плиті. Я бачив, що ти не могла заснути й дивилася фільм до п’ятої ранку, не сумуй, люба, у вихідні поїдемо на природу і ти розвієшся.
За день Святослав телефонував дружині разів п’ять точно.
А оскільки у Дарини шлюб зовсім розвалювався, вона навіть позаздрила цій незнайомій Оксані. Ось це чоловік у неї, навіть зовнішність не важлива, коли чоловік такий турботливий.
Незабаром зі Святославом у Дарини склалися дружні стосунки, і випадково побачивши її чоловіка Юрка, він сказав, що Дарина гідна більшого.
— Ти вибач, але у твого Юрка безвольне підборіддя і примхливий вираз обличчя. Такі чоловіки не вміють дорожити жінкою, вони люблять тільки себе, — на диво чітко охарактеризував Святослав її чоловіка.
І Дарина стала ще більше ним захоплюватися, він її розумів, як ніхто інший.
А Святослав, як справжній чоловік, почав дарувати їй квіти й милі подарунки на всі свята, суто по-дружньому.
— Ти на Святослава не западай, він одружений на доньці поважної людини і носиться з нею, як з писаною торбою, — сказали Дарині дівчата з відділу, але вона вирішила, що вони просто заздрять їхній дружбі.
Насправді з Юрком Дарина давно вже вирішила розлучитися, їх нічого не пов’язувало, просто звичка.
Дочка їхня Катруся вже виросла, а вони живуть кожен сам по собі.
Взагалі-то на Дарину давно вже задивлявся її сусід по дачі Микола. Простакуватий сільський чоловік, добрий, рукастий і грубувато симпатичний.
Дарині раніше навіть подобалися його прості жарти й натяки, що він неодружений і те, що Дарина йому дуже подобалася, було помітно. Та й їй він тоді подобався, хоча й був простуватий.
Микола знав, що Дарина з чоловіком фактично живуть роздільно, але делікатно чекав її рішення.
Але коли в житті Дарини раптом з’явився Святослав, Микола видався їй особливо примітивним у порівнянні.
І ще, соромно зізнатися, але Дарина навіть позаздрила дружині Святослава Оксані, яку він звав Ланою або Коханою. Ех, якщо що, вона б з радістю вийшла за Святослава не роздумуючи… Такі чоловіки тепер рідкість.
З Юрком Дарина незабаром розлучилася, адже це вже була просто формальність.
А незабаром сталося щось дивне: дружина Святослава Оксанка одужала після кількох років майже інвалідного існування, і вони… розлучилися.
Дівчата на роботі сказали, що її батько втратив місце і Святослав тому від неї пішов, але Дарина в душі сподівалася, що, можливо, це вона стала причиною?
Але через тиждень з нею раптом трапилася біда: Дарина йшла з роботи, посковзнулася і так невдало впала — перелом зі зміщенням.
Ніколи нічого не ламала, і раптом таке… Її навіть до лікарні поклали, і наступного ж дня поруч з’явився Святослав.
Він носив їй фрукти й бульйони, розмовляв із лікарями, перевів Дарину в платну палату, а коли її виписали, але вона ще ледве ходила на милицях, Святослав привіз її до себе додому й почав за нею доглядати…
Дарина була на сьомому небі від щастя.
«Невже це відбувається зі мною?» — думала вона, дивлячись на Святослава, який клопотався на кухні. Він готував їй вечерю, наспівуючи щось собі під ніс. Так, він (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) не красень, але його турбота, його увага, його щире бажання допомогти — це було те, чого їй так не вистачало в житті.
Увечері, коли вони сиділи за столом, Святослав взяв її руку у свою:
— Дарино, я знаю, що це може здатися дивним, але я давно хотів тобі сказати… Ти стала для мене дуже важливою людиною. Я бачив, як тобі було важко з Юрком, як ти переживала. І я просто хотів бути поруч, підтримати.
Дарина мовчала, зачаровано дивлячись на нього.
А Святослав продовжив:
— Я розумію, що після Оксанки, можливо, це здасться дивним, але вона мене почала ревнувати замість вдячності. Я її на ноги поставив, а вона зі мною так, хоча, напевно, вона відчула, що я закоханий в іншу, адже від цього ніхто не застрахований?
Його зізнання було Дарині дуже приємним, і коли Святослав запитав її, знявши від хвилювання окуляри:
— Дарино, ти вийдеш за мене? Одужаєш, і ми розпишемося.
Дарина не змогла стримати сліз радості, вона кивнула йому, і Святослав ніжно обійняв її.
— Я так щаслива, Святославе! — прошепотіла вона.
Дарина світилася від щастя, вона ніколи не відчувала себе такою коханою і потрібною. Адже вона ще ледве ходить, а він її так любить, що буде, коли вона повністю оговтається?
Але незабаром Дарина почала помічати дивацтва в поведінці Святослава.
Він став більш дратівливим, часто зривався на неї через дрібниці. І ще Святослав тепер подовгу розмовляв по телефону з якимись незнайомими людьми, виходячи для цього в іншу кімнату.
Одного разу вночі Дарина прокинулася від дивного шуму. Вона насилу встала, спираючись на ходунки, вийшла у вітальню й побачила Святослава, який сидів за комп’ютером.
Він щось швидко друкував, а на екрані монітора мелькали якісь цифри й графіки.
— Що ти робиш? — здивувалася Дарина.
Святослав різко обернувся, його обличчя було незадоволеним і навіть зляканим.
— Ти навіщо встала, тобі ще не можна, йди спати!
Дарина була вражена, вона ніколи не бачила Святослава таким.
— Святославе, що відбувається? Ти став зовсім іншим!
Святослав зітхнув:
— Дарино, я… я не знаю, як тобі це сказати. У мене проблеми.
— Які проблеми?
— Фінансові, я вліз у борги.
— Борги? Але звідки?
Святослав зам’явся:
— Я інвестував, хотів підзаробити, на нашій роботі оклади маленькі, а грошей багато не буває.
Дарина не знала, як реагувати.
А незабаром відкрилося й інше: виявляється, і раніше, поки його колишня дружина лікувалася й не могла ходити, Святослав продав багато її коштовностей з її квартири, поки вони жили у нього.
І з Дариною хотів вчинити так само: залазив до її особистого кабінету банку, їздив до її квартири, коли вона просила речі її привезти. А сам лазив по її шафах, але вкрасти у неї особливо було нічого, вона не надто багата…
Дарина відчула, як світ руйнується навколо неї. Як же було вірним її перше про нього враження, Святослав зовсім не та людина, якою вона його собі уявляла.
Слабкий, залежний і брехливий, так, вона бажане прийняла за дійсне, Господи, як же вона дурна виявилася! І адже не заради грошей, високих почуттів їй захотілося, і так обманулася!
Ось адже правильно кажуть – бійся своїх бажань! Та краще жити самій, треба ж, як їй на чоловіків не щастить, а адже просто кохання хотілося…
Вони розлучилися, Святослав звільнився, а Дарина вирішила більше не шукати кохання…
Одного вечора, сидячи на своїй дачній веранді й попиваючи чай, вона почула стукіт у двері. Відчинивши, вона побачила Миколу, свого сусіда по дачі.
Він стояв із букетом польових квітів і винувато посміхався.
— Дарино, привіт, давно не бачилися. А я скучив за нашими з тобою дачними обідами, та й може тобі допомога чоловіча потрібна? Може я невчасно, говорити красиво я не вмію, але я просто хотів дізнатися, як ти?
Дарина навіть розгубилася і водночас зраділа. З Миколою їй завжди просто було спілкуватися, він весь як на долоні, хоч і сміялася вона раніше над його простуватістю. А зараз Дарина побачила його й дуже зраділа.
Увесь цей час вона шукала щастя не там, де потрібно. Гналася за ілюзією, за красивими словами, які виявилися брехливими. А справжнє щастя було поруч, простим і без прикрас…
Микола став часто приходити до Дарини.
Він допомагав їй по господарству, лагодив зламані речі, просто розмовляв із нею. Він не тиснув на неї, не квапив події.
Він просто був поруч, і Дарина раптом вперше в житті зрозуміла, як їй добре і тепло поруч із цим незграбним і трохи красномовним чоловіком, який навіть про любов толком сказати не міг красиво.
Але вона саме тепер була просто по-жіночому дуже щаслива…
Чоловіки думають, що жінки люблять красенів або героїв. А жінки люблять тих, з ким тепло на душі й надійно, тих, хто ніколи не зрадить… Це головне.
