Головна

Життєві історії

— Враховуючи бажання дитини, а також те, що батько має вищий дохід і власне житло, суд ухвалює рішення залишити дитину з батьком, — оголосила суддя. Андрій наздогнав Олю в коридорі суду. — Послухай, забери дитину! Я не можу за ним дивитися! У мене робота, постійні відрядження! Що я маю з ним робити
Життєві історії 0
— Ну коли вже тато прийде? Ти мені набридла! Де мій тато?! Таточку! — не вгавав малий, тупаючи ніжкою. Цей пронизливий дитячий крик різав по нервах так, що
— Пашко? Ти що, паску святити ходив? — здивовано кліпнула вона. Хлопчик, сяючи на всі 32 зуби, радісно закивав. — А яйця що… сирі, чи що? — перепитала бабуся і раптом почала сміятися. Та так щиро й заразливо, що Пашка й собі залився сміхом. Відсміявшись, малий абсолютно серйозно заявив, що бабуся завтра має обов’язково з’їсти всю паску до крихти. І тоді вона стовідсотково одужає, бо паска ж «аж мокра від святої води»
Життєві історії 0
— Ану йди звідси! Та як так можна?! — засичали зусібіч на Павла люди. Хлопчик аж скулився, втягнув голову в плечі й розвернувся до виходу, щоб утекти світ
— Це що, туалет, чи що? — гидливо уточнила вона, тицьнувши пальцем у бік дерев’яної будки. — Ну… так. Надворі, але ж чистенький, усе як у людей, — відповіла Галина з натягнутою усмішкою. — Ну прям єднання з природою у всіх сенсах… — саркастично протягнула невістка. Далі — гірше. — Жесть… Наче в кам’яний вік потрапила, — жалілася вона Андрію. — Ти реально пів дитинства мився з відра? Тут комарів стільки, що хоч із машини не виходь! І сморід якийсь моторошний
Життєві історії 0
— Цікава ви жінка! Спочатку кликали онука на все літо, ми вже все розпланували, а тепер «не привозьте»? А нам що робити?! Динаміки телефону аж розривалися від обурення
Віднині шановна свекруха може й далі вважати, що онука в неї немає, бо давати дитину такій «бабусі» Оксана не збирається. Чужий, так чужий! У малого є інші дідусь із бабусею — з Оксаниного боку, — і йому цієї любові вистачить із головою
Життєві історії 0
— Я, звісно, все розумію: і що вона нібито має законне право, і що чоловікові це болить, але ж мені, дівчата, просто гірко і гидко на душі, от
— Ой, дитино, не сварися з нею, — благала свекруха, витираючи сльози. — Ти ж просто уяви: в неї нікогісінько на білому світі не лишилося. Вона ж теж хоче бути комусь потрібною, хоче знову відчути себе мамою, побути бабусею. Їй і так доля крила підтяла, будь милосерднішою
Життєві історії 0
— Я ж усе розумію, на її долю випало стільки горя, що й ворогу не побажаєш. Десь у глибині душі мені її страшенно шкода, — зітхає Оленка, обхопивши
— Так це ж мій день народження! Розумієш, мій! — А ти чия дружина? Ти моя дружина. Значить, і день народження теж мій. Частково мій. Я ж думав, сюрприз зроблю, при гостях урочисто вручу ті шістдесят одну тисячу… а тепер що… Люба мовчки лягла, з ніжностю поглядаючи на свого буркотуна. — Ну добре, Колю, я ж ту заначку назад поклала. Ну, хочеш, я взагалі вдам, що нічого не бачила і забуду про неї
Життєві історії 0
У кожній сільській хаті — свої порядки, а після гучних свят — свої маленькі драми. Весняне сонечко вже лагідно заглядало у вікна, на плиті доварювався свіжий борщ, коли
— Уявляєш, я влітку онучку до себе в село на цілих три тижні забирала! Малину, полуницю їли, на річку ходили… Це взагалі було якесь диво, бо до того мені дитину видавали суворо по годинах, як ліки в аптеці. Розгадка виявилася куди прозаїчнішою: новий Олін чоловік, до якого вона так палко втекла, теж раптом зустрів «кохання всього свого життя»
Життєві історії 0
Наливши сусідці ще чашечку духмяного трав’яного чаю, Поліна Миколаївна важко зітхнула, поправила пасмо сивіючого волосся і стиха, але з неабиякою емоцією почала: — Учора як заявилися до мене
Житло братової дружини він використовував на повну котушку: друзі, дівчата, дівчата з друзями — таке собі безкоштовне місце для бурхливих гулянок і романтичних зустрічей! Катя тоді стала перед чоловіком і відрізала: вона викликає клінінг, усе вимиває до блиску, а половину речей (особливо постільну білизну) просто виносить на смітник
Життєві історії 0
— А якого, питається, дива я маю шукати до нього якийсь там підхід? Він мені що, кровинка рідна, чи я йому найнята нянька? — обурюється Катерина, нервово перебираючи
А ти, свахо моя майже колишня, свою дитиночку спочатку від грудей відлучи, а вже потім йому жінку підшукуй
Життєві історії 0
— Лідо, я щось не зрозумів, а що це в тебе за вираз обличчя? — гості вже розійшлися по домівках, і втомлена, але щаслива іменинниця саме завантажувала в
— Валю… я знаю, що я вчинив підло. Дуже низько я тоді з тобою вчинив. Але повір, я сам себе за це покарав — так і живу бобилем. Усі ці тимчасові, порожні стосунки пам’яті про тебе не стирають, як би я не старався… Але дитина… моя рідна донечка! Вона ж тут до чого?! Чому вона росте без рідного батька, за що ти її так покарала? Яку красиву казочку ти їй вигадала? Що тато — відважний льотчик
Життєві історії 0
…Кава, яку Валентина купила у привокзальному кафе, була найзвичайнісінькою — з пакетика, дешева «три в одному». Вона таку терпіти не могла, але зараз цей напій був гарячим і

You cannot copy content of this page