Приблизно через півроку походів культурними закладами Вовка вирішив обійняти Валентину трохи палкіше і прикластися гарячим поцілунком до пухких її губ. Валечка, за відчуттями Вовки, була не проти
Валентина ще змолоду славилася романтичною натурою, молода Валечка завжди щиро й по-дитячому захоплювалася усім, що бачила довкола: пташками, квітами, сходами і заходами сонця. Їй однаково подобалися всі молоді
І ось, зовсім недавно, коли вони сиділи на лавочці біля під’їзду, жваво обговорюючи способи боротьби з жучками в крупах, які все ще чекали на свій «зоряний час», повз них пройшла сусідка Валька, ведучи свого сина за руку і вимовляючи: «Скільки можна? Весь порошок на тебе перевела, тисячу разів тебе просила не лазити де попало» І тут Петрівна грюкнула своїми підсліпуватими очима на Клавку і вимовила: «Тисячу! Клавко, ти ж мені з якого року вже ніяк не віддаси!»
— Ой лишенько, чи я на тому світі вже!? – вигукнула Клавка, коли побачила звідкись зверху своє розпростерте посеред кухні тіло з черпаком у правій руці й зубами
Мамка привезла мене до мого батька, давши в руки всі необхідні документи. Вона подзвонила у двері його квартири, почула звук замка, що відчиняється, і втекла. А я залишився стояти
Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і з’явився. Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла в нас не було, поневірялися і винаймали квартири. Коли мені
Якщо вийде довести, що Катька його нагуляла, то аліменти скасують. — Зоє, ти з глузду з’їхала? – жахнулася Марина Іванівна, – Та Славко же – копія Володя! — Е, ні! На Катьці проби ставити ніде, потрібно все перевірити. Чому мій хлопчик має годувати чужого приблуду
— А за що мені її любити? – Зоя Іванівна сердито стиснула губи, – Вона мені хто? — Ну, почнемо з того, що вона – мати твого онука,
— Як це — не готовий? — здивувалася Ніна. — Єгоре, ти що таке кажеш?! Ми стільки років прагнули, ми стільки сил і грошей витратили на те, щоб стати батьками! А тепер ти не готовий?
Сина мені подарувала інша жінка, — зізнався чоловік — Не потрібна мені дитина! — кричав Єгор. — Ніно, у нас немає грошей, щоб її виховувати! Я не хотів,
Ні вже, дорогенький, гроші ці спільні і розпоряджатися ми ними будемо спільно, за взаємною згодою. — Та як ти не зрозумієш! – Денис стукнув кулаком по столу, – Наді мною вже всі мужики на роботі сміються. Ти, кажуть, Денисе, як вічний студент, десятий рік на громадському транспорті катаєшся. Звісно, у них же у всіх машини, у кого гірші, у кого кращі, але всі на колесах! Розумієш, усі! Один я, як біла ворона
— Бачила? Олексій, сусід, джип собі купив, новий! – Денис увійшов у квартиру, роздратовано кинув зв’язку ключів на полицю в передпокої і, не знімаючи взуття, пройшов прямо на
А віднедавна ситуація ще більше погіршилася. Софія Романівна практично втратила всі навички самообслуговування, не могла самостійно їсти, не визнавала ніякого одягу, а свої природні потреби справляла, де доведеться. Підгузок вона зривала, не встигала дочка його вдягнути, пелюшки летіли слідом… Не дивно, що від такого життя Женя стала нервовою, смиканою, змученою
Діана мовчки дивилася на ще молоду, сповнену сил жінку, що сидить зараз перед нею із застиглим на гарному доглянутому обличчі виразом безвиході й безпросвітної туги, і не впізнавала
— Сьогодні ми з Ларисою подали заяву до РАЦСу, за місяць я одружуся, – просто, як про щось само собою зрозуміле, повідомив чоловік, – Тягнути більше нікуди. — Одружуєшся? – пересохшими губами перепитала Аня, – А як же я? Наше весілля? Ми ж минулого тижня з тобою підбирали кафе
Аня їхала майже порожньою трасою, на автоматі перемикаючи швидкості. Дорога попереду, освітлена яскравим світлом фар, розпливалася через сльози, що застилали очі, серце стискалося від болю й образи. Три
На роботу їздив бувало прямо в робочому старому одязі, у ньому ж заходив у магазин дорогою з роботи додому, дружина зітхала: «От позорище, ходиш, як безхатченко якийсь! Хоч би переодягався, раз нове ніяк не вдягаєш!» Але… Щоразу він навмисне «забував» узяти з дому новий робочий одяг або хоча б вдягнути його одразу вдома, бо дуже шкода йому було бруднити новенький гарний костюм
Безхатько вскочив в електричку останнім. Підхопив бабку з візком, що забарилася, і, «ущільнивши» її в загальну «масовку», сам «влип» під двері, що зачиняються. Весь натовп тихенько дислокувався всередину
До кімнати увійшов старший син: «Ма, що на обід?» Ма хотіла було сказати, що в холодильнику повно собачого корму, але, перечепившись через свою інтелігентність і сувору внутрішню заборону на зухвале спілкування, відповіла, що обід сьогодні обов’язково відбудеться після того, як хто-небудь сходить до магазину за продуктами
Одного дня, Ольга Іванівна вийшла з дому в магазин. Вона була вже в інтелігентному віці, і похід у магазин був для неї великою подією. Їй доводилося надягати цілу

You cannot copy content of this page