Життєві історії
— Я вирішила, що це не моя людина, — каже подрузі Валерія. — Ну ось так, зустрічалися, наче все було добре, а потім він мене неприємно вразив. —
— Ну от, знову обличчя скривила! — невдоволено сказала Тамара Олександрівна. — Замість того, щоб дякувати! Ти тільки й умієш, що гримаси корчити! Настя подивилася на свекруху, ледве
Тридцятип’ятирічна Карина сяяла, як нова копійка. Свій день народження жінка вирішила відзначити в модному, щойно відкритому ресторані «Лаванда». Вона особисто обдзвонила всю близьку рідню: батьків, брата Дмитра з
Валентина готувалася до свого шістдесятиліття цілий місяць. Замовила святковий торт у гарній пекарні, купила нову сукню і зробила зачіску. У квартирі зібралася вся рідня — племінники, сестри, давні
— Ця земля нікому не потрібна. Можеш бути спокійна, доню. На неї ніхто не претендуватиме, — Алла Дмитрівна говорила впевнено, але Катя не відступала. Вона хотіла, щоб усе
— Мамо, а ти чого сама приїхала? Де батько? — запитала Олеся, зустрічаючи матір на порозі своєї міської квартири. — Вдома залишився. На господарстві. — Ага, зрозуміло, —
— Щось ти багато наготувала сьогодні, Людо, неначе на весілля. — Майже, мамо. Майбутня невістка ж знайомитися приїжджає. Та й небагато зварила. Того трохи, того, і стіл повний.
– Чоловік мені ще й не сказав, випадково дружина його двоюрідного брата проговорилася, уявляєш ступінь мого обурення? – Аліна і зараз нервує. – Ого, такі робочі місця на
— Мені потрібен торт! Я мати нареченого! Я його і продавати буду! — Марію Іванівну вже неможливо було зупинити такою дрібницею, як сором. — Та ні! Весілля моє,
Ми прожили разом 15 років. Було всяке: радощі, сварки, сміх, втома. Двоє дітей, спільний побут, плани на майбутнє. До цього моменту я жодного разу не зазирав у її