Головна

Життєві історії

— А ця мадам, мабуть, поклала на нього око. Дивиться: мужик доглянутий, пахне дорогими парфумами, одягнений з голочки. У сина — останні моделі ґаджетів, фірмові кросівки, — усміхається Катерина. — Ну, він же її, мабуть, і на нашу дачу катав, як господар! Тільки ж забув попередити, що і дача, і машина, і навіть труси на ньому — куплені за мої гроші. От вона собі й намалювала в голові картинку: солідний, забезпечений чоловік із благородною сивиною
Життєві історії 0
— І що, очі відкрилися? Кращої за Катерину у світі немає? — глузливо жмуриться подруга, сьорбаючи каву. — Приблудився додому блудний чоловік? — Та намагався приблудитися, — спокійно
Сама насмажила пухких пиріжечків, дбайливо накрила їх полотняною ганчіркою і сховала в шафку. Коли ж прокинувся свекор і потягнувся рукою за пиріжками, Катерина Михайлівна налетіла на нього шулікою: — Не чіпай! То я для дитини напекла! — Ти диви! А що, в твого дитяти душа є, а в нас із невісткою — балалайка замість шлунка? — Відійди, кажу, і не нажерайся
Життєві історії 0
Олена терпіти не могла сюди їздити. Була тут від сили разів зо п’ять. Перший раз — на знайомстві з батьками чоловіка, другий — на ювілеї свекрухи. А третій
А от у родині Григорія святковим настроєм і не пахло. Майбутня свекруха тільки скептично, якось аж криво посміхнулася і видала: — І нащо вам оця вся метушня з паперовою тяганиною та гостями? Живіть собі так, придивіться. Підуть діти — ну, встановлення батьківства зараз робиться за п’ять хвилин
Життєві історії 0
— Ну от що це, скажіть на милість, означає — «живіть так»? — бідкається Лідія Сергіївна, спересердя сплескуючи руками. — «Так» — це як? Як ті співмешканці, чи
— Добридень, а ви, власне, хто така? — таким зухвалим питанням зустріла Маргариту в її ж власній прихожій якась розмальована молода дівуля в халатику. Звісно, жінка аж остовпіла від такого нахабства і відповіла резонним питанням: — Ні, це ви хто? І що ви тут, у моїй квартирі, робите? — Я — майже дружина Данила! Ми в цій квартирі живемо
Життєві історії 0
— Та нащо нам уже ті офіційні стосунки? — щиро дивується 53-річна Маргарита. — Ми ж люди вже не юного віку, обоє в законних шлюбах побували, гулі понабивали
— На вечерю тепер частенько варю звичайнісінькі макарони з сосисками, а не виварюю по три страви на вибір, як раніше. Чоловік? А що чоловік… Зітхає тяжко, морщиться, але їсть, куди дінеться! Тепер, поки синочок спав, Ганна не хапалася за ганчірку і не мчала на кухню шкварити котлети. Вона розстеляла килимок, вмикала на телефоні відео з тренуванням і робила вправи
Життєві історії 0
— Він думає, що це я заради нього так зі шкіри пнуся, — з гіркою посмішкою ділиться Ганна, посьорбуючи чай на кухні з коліжанкою. — А я ж
— Іду я з маркету, а назустріч мені Віра з візочком. Усміхається, як завжди, а під оком такий ліхтар світить, що хоч вулицю ним освітлюй! Вона, ясна річ, намагалася його тоналкою замазати, але від мене ж нічого не сховаєш! Що ж це на світі робиться, дівчата
Життєві історії 0
— Вірочка Комарова заміж виходить! Ольга Іванівна важко, але з видимим задоволенням плюхнулася на лавочку поруч із коліжанками й поважно дістала з торбинки віяло. Осінь цьогоріч явно десь
— Вірунчику, — почала вона своїм єлеєм, — а ти не думала, що непогано було б тест зробити? Ну, оцей… ДНК-тест. — Що-що? — я аж рота відкрила від несподіванки. — Ну, тест на батьківство. Зараз це дуже просто робиться в будь-якій лабораторії, я вже навіть дізнавалася ціни… — Та… а нащо ж?! — я геть розгубилася. — Ну… щоб і тобі, і нам з Андрійком спалося спокійно
Життєві історії 0
— Зроби ДНК-тест, — раптом видав чоловік. — Навіщо? — я запитала спокійно, хоча всередині все обірвалося. — Ну… — він зам’явся, ховаючи очі. — Просто… Для мого
— Ірко, вставай! Батько вже бурчить, довго ще вилежуватися збираєшся? — почула вона гучний шепіт чоловіка. Ковдра, у яку так затишно закуталася Ірина, була безжально зірвана. — Дай хоч трохи поспати. Я ж тільки очі склепила, спати хочу страшенно… — жалібно попросила Іра. — Давай, дуй на кухню швидко! — Я?! Ви, значить, цілу ніч удвох хропли так, що я ока не стулила, а тепер ще й сніданку від мене вимагаєте? Ви що, знущаєтеся наді мною, чи що
Життєві історії 0
Іра мовчки слухала могутнє хропіння сплячого чоловіка і похмуро розглядала стелю, пофарбовану блідо-блакитною фарбою. Чоловік виводив рулади зліва. А справа, одразу за стіною, йому басовито підспівував старенький свекор.
Вона саме викладала з великої полотняної торби продукти: пачку гречки, пакет молока, банку домашнього варення, загорнуту у фольгу запечену курку, пучок кропу. На звук кроків жінка обернулася абсолютно спокійно — як людина, яку в принципі неможливо заскочити зненацька. — О, прокинулася, Олено! Доброго ранку. Я тут тихенько, ви спите, я ж не заважаю. У вас же в холодильнику хоч миші бий, от я й подумала: привезу дітям чогось нормального
Життєві історії 0
Олена прокинулася від звуку холодильника. Не від будильника, не від того, що Сергій вовтузився поруч — від холодильника. Дверцятами хряпнули так, як це робить людина, яка навіть не
Буквально за два тижні до історії з вазою Олена Павлівна віддала найхитрішій коліжанці новенький фен «Дайсон», який донька подарувала їй на Новий рік. — Мамо, ти в курсі, що він двадцять тисяч гривень коштував?! — ледь не плакала тоді від безсилля Аліна. — Значить, точно хороша річ, Галі якраз такий треба був
Життєві історії 0
— Мамо, а де мій подарунок? — Аліна підозріло обвела поглядом вітальню. — Щось я не бачу тієї розкішної вази, яку я тобі на ювілей привезла… Олена Павлівна

You cannot copy content of this page