Головна

Життєві історії

– Та хіба мало по селі людей приїжджих вештається. Пам’ятаєш, нещодавно ходили по хатах покривала квітчасті пропонували, – люди чужі, очі темні, заздрісні, могли й порчу наслати
Життєві історії 0
– Тося, чого така квола? – спитала сусідка, – Бачу, останнім часом, наче нездужала ти. – Та й справді, – відповіла Антоніна, якій 47 років, – І робити нічого не хочеться,
– Петро вважався нареченим заможним – батько виділив йому шматок землі, де хлопець став будувати будинок, Марія погано уявляла, як жити на своїй ділянці. Вона жила з батьками у міській квартирі
Життєві історії 0
Марія Павлівна залишила чоловіка після 40 років шлюбу. Пішла з гучним скандалом – звинуватила чоловіка у тому, що він їй усе життя зіпсував. А Петро, ​​чоловік, звинуватив її
Віра Іванівна яблук насушила, рік то був у нас яблучний. Огірки, лечо, варення. Ну не залишати ж. Для кого я це все робила, для них. Мені не так багато і треба
Життєві історії 0
Зять обіцяв приїхати за Вірою Іванівною у суботу вранці. Жаль з дачі їхати, але вже кінець жовтня. Воду відключили, час і додому. – Віірооо! Віро Іванівно, ти вдома?, – сусід
Аня обернулася і притиснула руки до грудей, вибачаючись, а потім розвела їх у сторони, сперечатися з Мариною не мало сенсу. Зовсім недавно вона купила машину, і неймовірно пишалася цим фактом. Усі пішоходи стали для неї людьми другого сорту, які через брак грошей ходять на своїх двох. І нічого, що машину купили частково в кредит, а частину оплатили батьки, і іноді грошей не вистачало, щоб заправити автомобіль бензином. Вона була впевнена, що красива дівчина за кермом обов’язково приверне увагу багатого чоловіка. І життя випещеної, заможної жінки, чекає на неї за найближчим рогом, потрібно тільки трохи почекати
Життєві історії 0
— Дівчино, переставте машину в той кут, якщо вам не важко. Приємної зовнішності молодий чоловік років тридцяти, нахилився до вікна автомобіля. Синя робоча куртка з розпізнавальними знаками і
— Ну що ж, будемо грітися разом, – зітхнула вона, загорнула малюка у свій шарф і притиснула до грудей. У той момент Віра відчула тепло. Не тільки від маленького пухнастого тільця, а й десь глибше, у серці. — Тепер у нас буде свій Новий рік, Сірко, – сказала вона й пішла додому, уперше за довгий час відчуваючи, що поруч є хтось, кому вона справді потрібна
Життєві історії 0
— Віро, ти знову за своє? – буркотливо пролунав голос мами по телефону. – Ну скільки можна жаліти всіх підряд? Краще подумай, з ким Новий рік відзначатимеш, а
— Марино Костянтинівно, ви не могли б ретельніше мити в моїй кімнаті. Минулого разу залишився пил, а я цього не терплю! – Морщила носик перша «невістка», студентка театрального вишу, яка вміла за частку секунди перетворюватися зі злісної фурії на милу зайчиху, щойно Костик з’являвся на порозі. — Марино! Перестань використовувати шкідливу хімію під час прибирання! Це страшенно шкодить екології. Я не потерплю у своїй кімнаті такого зневажливого ставлення до мого здоров’я! – Друга «невістка» з перших днів обрала агресивно-фамільярну тактику спілкування
Життєві історії 0
— І тортик! Тортик купіть! – кричала одна невістка, намагаючись перекричати ввімкнений в іншій кімнаті телевізор. — Ніяких тортів! І так усі жиром запливли, як свині на відгодівлі!
«Напередодні Нового року знайдеш щастя на ялинковому базарі». Ксенія тоді посміялася і забула, порахувавши слова циганки маренням, але зараз, ніби окропом ошпарило – а може, недарма все так склалося, можливо, все до того й йшло? Задала собі питання, і ліниво запакувавши себе в зимове екіпірування, вийшла на вулицю
Життєві історії 0
Ну ось, на настінному календарі залишився один листок. Ксенія з сумом оглянула свою кімнату. Жодного свята! Ялинки немає, прикрас немає, гірлянди немає, та навіть ніякого святкового настрою! Адже
Віра знесилено опустила руки на коліна і заплакала. – Що ж робити? Перед самим святом такий дефіцит зник із власної квартири. Ви б знали, чого мені коштувало цю салямі дістати… Людмила, лаборантка, познайомила зі своєю двоюрідною сестрою, яка провідниця…. Ось я і випросила в неї хоча б одну салямі привезти… вона з Києва день потягом… я переплатила… вас хотіла порадувати. Думала, батьки прийдуть, пригостимо. А сало… сало мама через дальню родичку – справжнє, сільське нам дістала
Життєві історії 0
— Коля, зізнайся, це ти взяв? Ну ось тут, у шухлядці лежало, ну згадай, може в гараж забрав… — Віро, ти в своєму розумі? Я вперше чую, що
Їй було тоді 35 років. Немолода жінка. У її ровесниць у селі по троє, четверо діточок уже було. Микола, чоловік її, був на десять років старший за неї
Життєві історії 0
Тетяна не мала дітей. Лікар так і сказав: – Ти ніколи не зможеш мати дітей! Вона довго приховувала правду від чоловіка Миколи. Боялася. Але потім зізналася. – Дітей у нас,
Дивлячись на троянди, Наталя тоді й завела бесіду про спільний побут. Жодних перешкод до цього вона не бачила, та їх і не було – об’єктивних, принаймні. І Артем так і не зумів навести жодного аргументу «проти». Крім банального «не хочу». — Ти зрозумій, – розтлумачував він дівчині, – спільне життя – це велика відповідальність. Нам доведеться притиратися одне до одного, поступатися
Життєві історії 0
Зітхнувши, Наталя востаннє критично оглянула ялинку і поправила кілька іграшок. Але до Нового року залишалося всього кілька днів, але святковий настрій не поспішав приходити. Звісно, на те були

You cannot copy content of this page