Увечері, коли двір вщух, з під’їзду крадькома вийшли двоє. Іллівна – стояти на варті, поки Валера звершує добру справу, а Зайцев – трясучись, як хвіст, але з ручною пилкою напереваги. Зашуршали в бузку, примірялися… — Ось тут пиляй! – веліла Іллівна. – Ця гілка найбільше мені заважає, з неї й почнемо
Бабця Іллівна вирішила вирубати бузок. Жила бабця на першому поверсі, й у бузок “встромлялася” поглядом, коли хотіла подивитися, хто там входить у під’їзд або виходить із нього. Пізньої
Насолодившись увагою дівчат, і ще раз обізвавши тітку дурепою, Мишко піднявся і побрів до виходу. Забуті ним на підлозі хліб і макарони, турботливий персонал продуктового магазину, сунув йому в руку безкоштовно, як компенсацію. А противна тітка з носом як у орла, тихо йшла позаду, покашлювала винувато, переживаючи за здоров’я незнайомця. У голові шуміло і навіть клацало, але він не поспішав додому, йому після неприємного інциденту захотілося хоч трохи розвіятися
— Куди йдеш, дурень, не бачиш, чи що? Висока, великоноса тітка з візком, промчала повз Мишка, і проїхала колесами по нових черевиках, притиснувши до стелажа з продуктами. І
А вже коли Микита одружився з Наталею – дівчиною з їхнього села, і один за одним у них зʼявилися дітки: дві дівчинки і хлопчик, так і зовсім Ангеліна відійшла на останнє місце. Усе найсолодше, найкраще насамперед віддавалося онукам від другої невістки. Саме для них Лідія Василівна відкладала з кожної зарплати копієчку, щоб у день народження порадувати дорогим подарунком. Саме про них завжди говорила з гордістю, хвалилася успіхами. А Ангеліни немов і не було
Лідія Василівна старшу онуку недолюблювала. Вина Ангеліни була лише в тому, що її мати – Ритка-вертихвістка. Саме так називала першу невістку Лідія Василівна. Рита була тонкою і дзвінкою,
Далі мій мозок навіщось почав вигадувати варіанти дотепних діалогів, і я не помітила, як занурилася в дрімоту, крізь яку проникали звуки метро. Я прямо чула, як шумів поїзд, що наближався. Я стояла на краю платформи і бачила, немов у сповільненій зйомці, як цей хам підходить до мене і штовхає прямо на рейки. Я з жахом усвідомлювала, що це кінець
Ця квартира мені сподобалася відразу, що повністю спростовує чутки про жіночу інтуїцію. Моя виявилася вельми ненадійною. Але звинувачувати інтуїцію нерозумно, особливо коли приймаєш таке важливе рішення, як купівля
У відділенні їй сказали, що знайшли жінку, яка, можливо, була матір’ю Сашка. Її вдалося знайти завдяки камерам спостереження, встановленим у сусідньому будинку. Молода, змучена жінка зізналася, що залишила дитину в під’їзді. Анна відчула змішані почуття. З одного боку, це було полегшення – тепер вона знала правду. З іншого – страх, адже тепер у неї могли забрати Сашу
Анна повільно піднімалася сходами, балансуючи з двома важкими сумками. У кожній – по кілька кілограмів продуктів, набраних на тиждень. На вулиці моросив дощ, її черевики промокли наскрізь, а
А Олександра Сергіївна так і стояла за дверима, розкривши рота. Наречена сина гуляла квартирою в одній спідній білизні. Але найголовніше – живота немов і не було. Був живіт у неї і зник! Олександра Сергіївна вперше не повірила своїм очам, але коли Аліна вийшла з кухні, зрозуміла – не здалося
— Ма-амо, – Семен відчинив двері у квартиру своїм ключем. — Вдома, я синочку, вдома. Мати стояла біля плити і смажила пиріжки. Залишилися від учорашньої вечері тушкована свіжа
Ігор і Олена, щойно починався сезон ягід і грибів, сідали в машину, брали із собою Василинку, і їхали в ліс. Було в них своє улюблене місце – село недалеко від міста по хорошій дорозі. Прекрасні мальовничі місця, хоч картини пиши. — Шкода, що в нас нікого рідних у селі немає. Батьки в місті, працюють, і вважають за краще грітися у відпустках на морі або в санаторіях оздоровлюватися, – говорила Олена. — Так, але можна і знайомих завести, – пропонував Ігор, – ось, наприклад, Петренки наші
Ігор і Олена були одностайно закохані в ліс, нашу чудову українську природу і збирання грибів. Вони і познайомилися в лісовому поході, коли були ще студентами. Тепер у них
Зятя Андрія вона не прийняла відразу ж, заявивши, що все життя мріяла про те, що її єдина дочка вийде заміж за олігарха. — Ти подивися на себе! Хто ти і що ти?! – Марія Дмитрівна стала тикати пальцем у нареченого. – Тракторист якийсь… — Мій син бульдозерист, – вирішила втрутитися в розмову сваха
Мати і дочка посварилися прямо на весіллі через дурниці: Марія Дмитрівна добряче заклала за комір і стала поводитися не дуже красиво. Зятя Андрія вона не прийняла відразу ж,
— У цю сумку, люба, можна парашут скласти. Навіть два. У твою сумочку на побаченні повинні вміщатися тільки мобільний телефон, щоб мені зателефонувати, коли спізнюєшся, ключі, трохи грошей, блиск для губ
Підслухане у парку. Діалог бабусі й онуки. Ви б бачили цю бабусю! Приклад жінки, яка своєю мудрістю втілює віру в життя. — Тобі хоч хлопець подобається?, — запитала
— Не було. Ні квітів, ні подарунків, ні дрібничок. А браслетик із кільцем я сама собі купила нещодавно. Дуже цей комплект мені сподобався
— Та що з тобою не так, Марино? Мій брат витратив на тебе ціле майно, а ти не хочеш з ним спілкуватися! — обурювалася Оксана. Марина відчула себе ніяково. Насправді вона

You cannot copy content of this page