Я ненавиджу своїх бабусю та дядька. Ані про це не шкодую і вважаю, що маю на це повне право. Все почалося з того, що 7 років тому я переїхала до квартири своїх бабусі та дідуся.
Перший рік я платила їм, як квартирант, потім почала оплачувати лише комунальні послуги. Варто зауважити, що бабуся мене змалку не любила і не приховувала цього.
Але з часом все налагодилося, у нас стали дуже добрі та теплі стосунки. Через кілька років бабуся почала говорити, що квартиру у спадок залишить мамі чи мені.
У моєї мами троє дітей, але є її рідний брат, у якого дітей немає і, мабуть, ніколи не буде. Колись мама дуже допомогла цьому своєму братові грошима, і він непогано влаштувався завдяки цьому.
Я почала потихеньку робити ремонт у цій квартирі, вклала в неї чимало грошей, оскільки умови проживання там були нестерпні. Все було чудово, я була гарною онучкою, мені говорили яка я молодець, що зробила такий хороший ремонт, і що я це роблю для себе, бо мені тут жити.
Рік тому вмирає дідусь. Спочатку з квартирою все йшло добре, був договір, що мама та її брат відмовляються від спадщини на користь бабусі, що й зробила моя мама, а ось її брат – ні.
Більше того, він почав налаштовувати бабусю проти мене та мами. Він поливає мене брудом, бабуся всьому цьому вірить і тепер звинувачує мене в тому, що я не повинна була тут робити ремонт (і так, мовляв, все було непогано), і з якою метою я це зламала і переробила.
Сьогодні мені сказали, що я винна у смерті діда (хоча в нього була онкологія і він три місяці лежав і мучився). Я тут прописана (прописалася, щоб стати на чергу до садка за місцем проживання), тепер мене й у цьому звинувачують.
Довели до того, що я сказала, що випишусь. У результаті вони домовилися до того, що мамин брат виплатить їй частину грошей за половину квартири, хоч вона коштує більше, але ми вже й на це очі заплющили.
Чекаємо, коли він назбирає ці гроші, щоб купити мені хоч якусь квартиру. Поки що йти мені нема куди.
Я в розлученні, сиджу в декреті з маленькою дитиною. Користуючись моїм безвихідним становищем, моє життя тут роблять, як у пеклі.
Я ненавиджу цю квартиру, я ненавиджу цих родичів. Знаю, що не можна так говорити, але нічого не можу з цим вдіяти. Вибачте за таке оповідання, просто накипіло.
