У шлюбі 3 роки. Нещодавно пішла у декрет. До появи дитини ми працювали разом, тепер за фінанси відповідає чоловік. Заробляє він добре, тому ми нічого не потребуємо. Ще до декрету чоловік щомісяця перераховував на мою карту певну суму, гроші були на продукти, необхідні для дитини та на мої дрібні витрати.
Великі покупки робили разом. Але з моменту декрету він відкрив на моє ім’я накопичувальний рахунок і почав перераховувати гроші й туди. Я була здивована, адже відразу після весілля ми вже відкривали накопичувальний рахунок на ім’я чоловіка, на випадок, якщо терміново потрібна буде велика сума або, як то кажуть, на чорний день.
Коли я запитала, навіщо нам ще одна, він сказав, що це тільки мій, особистий. Сказав, що це на випадок, якщо у мене чи дитини щось трапиться, або якщо ми раптом розлучимося і вирішу виховувати дитину сама, або якщо він більше не зможе нас забезпечувати.
Варіантів він назвав багато, і всі вони привели мене у жах. На мої запитання, що трапилося, він мене заспокоював і сказав, що все добре. Я повірила, заспокоїлася і забула про це.
Нещодавно у мене були справи у банку, і я вирішила перевірити накопичувальний рахунок. Там була досить велика сума, хоча минуло лише кілька місяців. Тепер мене турбують думки: «а що якщо у чоловіка проблеми зі здоров’ям чи із законом, із роботою, а він не каже мені?».
Ми маємо довірчі відносини, ми завжди можемо обговорити проблему, якщо вона є, та що завгодно. А тут я в повному нерозумінні, начебто радіти треба, але серце не на місці.
На мої запитання він запевняє, що все гаразд і нічого не сталося. Але чому мені так тривожно?
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…