– Нарешті приїхали! – Аня вилізла з таксі, в якому її захитало, і почала жадібно пити вже теплу воду з пляшки. Вона важко переносила подорожі автомобілем, тим більше, з місцевим таксистом, який, судячи з усього, абсолютно не визнавав наявність педалі гальма.
– Мамо, все нормально? – син, який, як і його батько, мав гарний вестибулярний апарат, з хвилюванням дивився на маму.
– Кириле, просто трохи захитало. Зараз продихаю, поїдемо заселятися в готель!
Цей відпочинок не був запланований. Аня раптом вирішила, що більше не може залишатися у будинку поряд зі своїм чоловіком. Її фізично почало пригнічувати його присутність поруч.
Вона намагалася затримуватись на роботі, звалюючи на себе чужі доручення, йшла гуляти довго з сином у парку біля будинку. Від погляду на вікна, що світилися, квартири, де знаходився її чоловік, у Ані починала підступати нудота.
– Мамо, дивись, тут дитячий майданчик! Чи можна я піду пограю? – син потягнув за руку.
– Так, зайчику, ти йди, а я поки кину речі.
До Ані раптом підійшла повненька дівчина:
– Ой, ви новенькі, яке маля у вас! Давайте я подивлюся за вашим малюком, а потім і ви мені допоможете! У нас тут усі одне одному допомагають! А ще щовечора ми влаштовуємо концерт самодіяльності! Ось ви чим займаєтесь? Співаєте, танцюєте? Я ось частівки співаю! Я вас запишу, гаразд? Мене, до речі, Катерина звуть! – розповіла дівчина.
Аня, яку досі каламутило після дороги, мріяла лише про одне – лягти під кондиціонером, участь у концертах явно її не приваблювала.
– Не беру участі, син гуляє сам, за вашими доглядати нема бажання. Вибачте, змушена залишити вашу компанію.
Катерина невдоволено підібгала губи, але відійшла.
***
Можливо, це сталося після того, як замість допомоги дружині в ремонті на кухні він поїхав допомагати друзям, а приїхав хмельним, адже:
«Аню, ну у Сергія гараж треба було розвантажити, а потім він нам проставився хмельним і шашликом!». Аня в цей час відмивала від шпалерного клею трирічного сина, який примудрився забруднитись, поки мати на драбині намагалася вирівняти шпалери стик у стик.
А може, після того випадку з Кирилом у чотири роки?
Він тоді не міг приїхати:
– Ну виклич ти там швидку, чого ревеш? Сама на машині довези, проблему-то влаштувала.
І, правда, яка це проблема? Так, довезла, навіть тримала сина, коли йому зашивали лоба, умовляла сина якимись ласкавими словами не ворушити головою, але трималася. Лікар тоді посміхнувся і сказав:
– Ну, бачиш, нічого страшного, до весілля заживе.
***
Аня почала занурюватися в сон, нарешті голову почали відпускати важкі думки.
Але ні, стукіт у двері.
– Та кого там принесло? – застогнала Аня і відірвала голову від подушки. За дверима була невгамовна Катерина, яка з порога почала говорити:
– Ой, я ж зовсім забула, ти дивися, ми тут одне одного рятуємо, якщо тобі треба щось із продуктів, ми з чоловіком поїдемо, скажи, і тобі захопимо.
«Ми вже на «ти» перейшли», – втомлено подумала Аня, але їй стало незручно – все ж таки люди піклуються, таке не часто зустрінеш.
– Катерино, так? Ти вибач, я просто дуже втомилася після дороги і хочу відпочити. Дякую за турботу!
– Звісно, звичайно, відпочивай! Не заважатиму! – засяяла Катерина і поспішила втекти.
Це було так просто? Гаразд, далі спати… Але тільки Аня лягла, двері з гуркотом відчинилися і в кімнату забіг Кирило з якоюсь заплаканою дівчинкою років восьми.
– Мамо, допоможи! У Марії коса розплелася, а мама їй сказала, що голову відірве, якщо вона ще раз прийде розпатлана. Марія не хоче без голови ходити!
– Ох ти ж! Іди сюди, щось придумаємо.
Аня слабо розбиралася в зачісках для дівчаток, але все ж таки спромоглася зробити зачіску дитині.
– Ану швидко вмивайся від сліз, твоя голова залишиться на місці!
– Ура! Мамо, ти найкраща! Ми грати! – щасливий син із новою подругою вже помчали за обрій.
Спати… Аня поверталася у ліжку, але сну вже не було. Ну от так мріяла виспатися, а не виходить. Вона зітхнула і встала з ліжка. Гаразд, розібрати речі чи…
Та гаразд, встигне. Раніше, на відпочинку всією родиною, Аня завжди насамперед акуратно розвішувала речі на плічка, розставляла мильні речі, створювала затишок.
Чоловік завжди біг на пляж або в бар. Коли Аня з сином після розселення знаходили батька, той зазвичай сидів з великою компанією за келихом і цькував байки.
«У тебе чоловік – душа компанії! Як тобі пощастило! – заздрили подруги. А Аня мріяла, щоб її чоловік хоч раз побув душею своєї сім’ї, а не був аніматором для всіх оточуючих.
Ні, треба оживати, коли сон не йде. Аня вийшла на балкон. Вигляд був і справді такий, який обіцяв туроператор – зовсім поруч плескалося море.
Аня раптом почула запах цигарок. Озирнувшись, вона побачила димок, що йшов від сусіднього балкона. Аня закашлялася. З-за стіни визирнула сусідка – дівчина років із тридцять.
– Ой, вибач, заважаю димом?
– Та ні, ні, все гаразд, просто вітер.
– Я звикла, що в сусідах пусто, тож дозволяю собі всяке. Мене Олександра звуть – усміхнулася сусідка.
– Дуже приємно, Аня! Ми тут із сином відпочиваємо.
– А я з донькою – Марією!
– Це не ти обіцяла їй голову відірвати за кіску?
– Про це вже весь готель знає? – засміялася нова знайома.
– Я її переплела, не хвилюйся!
– Слухай, Аню, що ми тут за стіною балакаємо, ходімо вниз? У мене є ігристе. За приїзд?
– А йдемо! – настрій Ані поповз вгору – гуляти так гуляти!
Олександра виявилася миловидною брюнеткою із задерикуваним поглядом. Вона вже приготувала виноград та пластикові стаканчики.
– Ну, за знайомство!
– Ой, дівчатка, а ви тут відпочиваєте? А можна з вами, бо я більше не можу! – підсіла Катерина.
– Звичайно, ми ж на морі, тут можна все! – Олександра витягла ще один стаканчик і щедро хлюпнула ігристого.
– Дівчатка, дякую. Я вже більше не витримую, – схлипнула Катерина і раптом розплакалася.
– Що трапилося, Катерино, може, допоможемо? – глянули дівчата.
– Та дівчата, тут така справа. Приїхали із чоловіком на відпочинок. Думала, відпочинемо вдвох. Та ні, нав’язалася його мамка – Зінаїда Іллівна.
А вона – колишня вчителька. Організатор веселощів, блін. І вона мене змушує займатися цією діяльністю! Дівчата, я на пляжі хочу лежати, а не вечори зустрічей вигадувати! – Катерина залпом випила і продовжила:
– Я обожнюю чоловіка та сім’ю, але я теж хочу право на відпочинок. А не це: «Катерино, будь привітна! Катерино, ти обличчя сім’ї! Катерино!» Я вже ненавиджу своє ім’я!
Олександра та Аня переглянулися. Так, за спиною у кожної з них був свій тягар. ОЛександра почала першою:
– Катерино, а я б мріяла про таке. Про сім’ю, про свекруху. Знаєш, що стоїть у Марійки у графі «батько»? Прочерк. Хоча тато живий. І навіть здоровий. Але він має свою сім’ю. А є я – секретарка, яку начальник раптово забажав. Я, дурна, повірила в кохання. Але, яке, до біса кохання між двадцятирічною секретаркою та сорокалітнім шефом, який переживає кризу середнього віку? Коли дізналася, що чекаю дитину, сказала йому. Через тиждень отримала переказ у вигляді великої суми грошей та повідомлення: «Я думаю, це вирішить проблему». Я звільнилася, але позбутися дитини не змогла. Занадто це було тяжко.
Олександра замовкла і підлила собі ігристого. Аня, яка до цього моменту нічого не говорила, раптом теж вирішила розповісти про своє лихо.
– А я пару тижнів тому дізналася, що чоловік мені зраджує.
– Як? Ви розійшлися?
– Ні, я про це йому не розповіла.
Так, смішно, але Аня і справді не сказала чоловікові про те, що вона знає про його новий роман. Як вона дізналася про зраду чоловіка?
Все дуже просто – у соцмережах у рекомендаціях вискочила дівчина. Симпатична, треба віддати належне. А потім вона побачила, що її чоловік залишає лайки на фото дівчини.
Пізніше побачила їх поряд на одному фото з корпоративу на роботі, куди дружин нібито не запрошували. Ну і останнє – Аня взяла телефон чоловіка, поки той спав, і побчаила листування чоловіка – грайливе та відверте.
Аня була не з тих, хто влаштовує гучні скандали. Обміркувавши ситуацію, вона вирішила залишити все, як є. Кирилу потрібен батько, та й загальна іпотека, спільно нажите майно – як це ділити?
Чоловік добре заробляв і потягнути всі витрати однієї Ані не вийде. Але цей секрет з’їдав Аню зсередини. Вона не могла їсти в присутності чоловіка, почала погано спати, і саме тому вона раптово зірвалася на відпочинок.
Їй треба було зрозуміти, як далі жити. Чоловік, почувши про те, що дружина з сином їдуть, зрадів:
– Правильно, Аню. У мене немає відпустки, хоч ви відпочинете за мене.
Після такої реакції чоловіка, у Ані всередині боляче кольнуло. Заборонивши собі думати про те, що буде з романом чоловіка без законної дружини, Аня швидко зібрала речі, взяла квитки (вийшло з величезною переплатою, але їй уже було все одно), і поїхала на море.
Нові подруги мовчки слухали історію Ані.
– Ось якось так, – підвела підсумок дівчина.
Катерина, яка до цього тільки торохтіла, зараз тихо дивилася в далечінь, про щось зосереджено розмірковуючи.
– Так, годі сумувати! Вирішуватимемо проблеми! – в очах Олександри спалахнув задерикуваний вогник. – Нудно, кажеш, твоїй свекрусі? Вчителька? Познайом мене з нею!
Катерина злякано подивилася на подругу:
– А що я скажу чоловікові? Я й зараз не уявляю, що їм сказати, чому від мене пахне ігристим!
– У якому номері мешкаєте?
За півгодини за столом разом із дівчатами вже сиділа свекруха Катерини. Жінка виявилася не таким монстром, як описала її невістка. Так, трохи строга, але це можна списати на професію.
– Ой, ви такі цікаві історії розповідаєте, як же пощастило Катерині з такою свекрухою! – усміхнулася Олександра, підморгнувши дівчаткам.
– Ох, а моєму синові як пощастило з дружиною, Олександре! – раптом роззявилася нахмеліла від південного вина Зінаїда Іллівна.
Катерина здивовано глянула на свекруху.
– Ну, що дивишся? Так! Не кажу, лаю тебе, але як інакше? І мене свекруха завжди лаяла. Ось така наша доля, – усміхнулася жінка похилого віку. – Ой, Віталій іде!
Чоловік Катерини, який загубив матір та дружину, здивовано дивився на їхню компанію.
– А, Віталіку! Так сьогодні жіночий вечір. На тобі відповідальність. І так, хотів дітей заводити? Зараз тренуватимешся. Візьмеш Марію та Кирила й на море. Дивись за ними! Нагодуєш у кафе! – командувала Зінаїда Іллівна.
До вечора вони вже спілкувалися як найкращі подруги. Зіграли роль ігристе і втома, що накопичилася. Свекруха Катерини виявилася гарним психологом:
– Аню, дівчинко, послухай мене. Не можна так. Ти себе занапастиш. Не варте воно того. Подумай, чи потрібна тобі така ілюзія сім’ї?
Чоловікові скажи, що знаєш. Це його гріх, не бери відповідальність. А фінансові проблеми вирішаться.
***
Тиждень на відпочинку пролетів швидко. Весь цей час Аня не дзвонила чоловікові. А він і не прагнув дзвонити першим.
Перед від’їздом Аня, що засмагла і відпочила, прощалася з новими знайомими, як з кращими друзями – обмінялися контактами і обіцяли приїжджати одна до одної в гості. Вже проводжаючи дівчину на таксі, Зінаїда Іллівна шепнула їй на вушко:
– Дівчинко, вирішуй. Різати боляче, але жити із загнивальною раною ще болючіше.
Аня обняла жінку похилого віку і відповіла з усмішкою:
– А я вже вирішила. Незабаром буду вільною жінкою! Зінаїда Іллівна, а у вас, випадково немає ще неодружених синів?
