У мене дружина та маленька донька, яких я дуже люблю. Але останнім часом став менше заробляти та забезпечувати їх, як раніше, не можу.
Ми раніше ніколи не жили заможно, але зарплати завжди вистачало. Могли з’їздити у відпустку, та й дитині не шкодували нічого.
Я часто знаходив дрібні підробітки, а зараз і їх не стало. Якось склалося все разом.
Дружина незадоволена, я намагаюся заощаджувати на собі, як можу. Я розумію, що дитина маленька і все треба купити: і суміші різні, і памперси.
Тому гроші, відкладені на зимові чоботи, віддав дружині. Вона одразу не хотіла брати, але потім і сама сказала, що й ці ще нічого, цієї зими вистачить.
Тепер усі розмови зводяться лише до грошей. Начебто й не було ніколи спільних інтересів.
Про романтику та близькість я вже й не говорю. Став підшукувати іншу роботу, але поки що безрезультатно.
Дружина сказала, що це тому, що я не маю вищої освіти. Ось у її подруг чоловіки з дипломами, які добре заробляють, і вони ні чого не потребують.
Останнім часом такі розмови я чую все частіше, що в інших добре, тільки у нас погано. Вона стала дратівливою, шукає акційні пропозиції, розпродажі та знижки.
Іноді сидить та плаче. Мені також не легше, відчуваю свою провину, що не можу забезпечити сім’ю.
Дружина починає думали, що ось коли дитині потрібно буде йти до дитячого садка, а потім до школи, що ми робитимемо тоді. Доньці ще немає і року, я їй кажу, що рано ще про це думати, на що почув у відповідь: «Можна подумати, що на той час щось зміниться».
Раніше я був певен, що у нас міцна родина. Ми ніколи не сварилися, але перші труднощі показали, що мені потрібно розраховувати тільки на себе.
