З чоловіком у шлюбі 7 років, різниця у віці 17 років. Чоловік – директор фірми і щорічно, в день народження фірми, всі співробітники виїжджають на корпоратив до будинку відпочинку. Дві ночі та два дні, приблизно 100 кілометрів від міста, у Київській області.
Найчастіше це будинок відпочинку в лісовій зоні з боулінгом він чи якимось розважальним центром. Коли одружилися з чоловіком, він мені сказав, що у нас планується корпоратив. Я запитала, чи можна з ним поїхати мені, але він зробив круглі очі і сказав, що ніхто з вищого керівництва не їздить із дружинами, тільки звичайні, скажімо так, пересічні співробітники.
Через рік те саме. З’явилася у нас дитина — повторюється історія, хоча ми маємо допомогу з дитиною, тобто два дні з бабусею та дідусем ми можемо спокійно її залишати. Але чоловік сказав, що це буде не зручно.
Потім я потоваришувала з дружиною його компаньйона, яка каже: «слухай, а я вже втомилася їздити на ці їхні корпоративи, стільки наїздилася», і далі я дізнаюся, що можна їздити хоч із дружинами, хоч із дітьми на їхні корпоративи, усі їздять.
Просто чоловік мене не брав усі ці рази. Точніше, не хотів брати, і навіть був проти, коли я просила. Потім я дізналася, що в його компанії працює жінка, яка була задовго до наших стосунків його коханкою, і на всі ці виїзди вона також їздила.
Вірю, що чоловік мене любить, і я його, але ця недовіра вона з’явилася. Через 5 років чоловік мене взяв на корпоратив, чесно, я вже не просила навіть.
Ця дівчина там була, дуже нервово поводилася при мені. Як пояснити це все? Стільки років пройшло, в нас діти, родина. Просто не розумію, чого вона нервувала?
Можливо всі ці роки, в них все-таки щось бувало на цих корпоративах? А тепер вона була невдоволена, що чоловік привіз мене. Постійно думаю про це та не знаю що робити. З чоловіком говорила, він не зізнається, каже, що це я надумала сама.
