— Що вона в тебе кричить постійно?! — сердито гаркнула на невістку свекруха, коли внучка почала плакати.
— Не кричіть, будь ласка. Ви ж лякаєте Настю, — попросила невістка свекруху.
— Я в себе вдома! Хочу – кричу, хочу – не кричу. Вказувати ти ще мені будеш! — заявила Марина Аркадіївна, — може, дівка твоя хвора, оскільки репетує?!
Христина та Олександр одружилися, коли вона навчалася на п’ятому курсі в університеті, а він лише рік, як закінчив ВНЗ.
Після захисту диплома у Христини та Сашка з’явилася дочка — попрацювати ніде дівчина не встигла і, відповідно, допомогу на дитину мала мінімальну.
Олександр, щоб утримувати сім’ю, подався в далекобійники. Жили Олександр, Христина, їхня донька Настя та кіт Тимоша на орендованій квартирі.
— Ну, що ви по чужих кутках поневіряєтеся і якійсь чужій тітці гроші віддаєте? Переїжджайте до мене! — запропонувала якось Марина Аркадіївна.
— Мамо, та я не знаю… Ми вже звикли якось окремо жити, — без особливого ентузіазму сприйняв пропозицію матері чоловік.
— Звикли вони… Переїжджайте, говорю! Краще мені гроші віддаватимете, які за оренду платите. І мені буде легше. Бо знаєте, яка квартплата велика? Плачу за повітря — дві кімнати порожні стоять, — продовжила Марина Аркадіївна.
— У нас Настя ночами такі концерти може закочувати. Адже спатиме заважати вам, — включилася в розмову Христина.
— Ось я вам і допоможу з нею! Все, кажіть господині, що останній місяць у неї живете і потихеньку перевозіть речі до мене, за всіх вирішила свекруха.
За півтора тижні молода родина переїхала до свекрухи. Переїзд дався непросто, виявилося, що навіть за нетривалий час спільного проживання вони встигли придбати величезну кількість речей.
— Ну куди вам стільки всього? Тепер зрозуміло, куди вся твоя зарплата витрачається, синку. Ось на весь цей мотлох! — заявила свекруха, коли Сашко із Крістіною перевезли останню партію речей.
— Це все потрібне! Так, кохана? — трохи з іронією промовив Олександр і обійняв дружину.
— Так, потрібне! — відповіла Христина.
— Ну, звичайно, не свої гроші витрачаєш, чоловік ще заробить, — невдоволеним тоном сказала Марина Аркадіївна.
Христині дуже не сподобалися слова свекрухи, але сказати про це ні їй, ні чоловікові вона не наважилася.
Наступного ранку після переїзду. почалося для Христини знову з невдоволення свекрухи. Цього разу “завинив” кіт.
— Я на котячі стрибки з п’ятої ранку не підписувалася! — висловила невістці Марина Аркадіївна.
— Тимоха до вас у кімнату вночі прийшов? — спитала свекруха Христина.
— Ні, звичайно. Ще б я цього котяру до себе в кімнату пустила! — Підвищила голос жінка.
— Як він тоді вам нашкодив? — Спробувала з’ясувати Христя.
— Я встала води попити, а він тут як заметався коридором. Як шалений скакав! І потім через його перегони, я так і не заснула, — розповіла свекруха.
— Марино Аркадіївно, кіт поки ні до вас, ні до вашої квартири не звик, ось і сполошився вночі, мабуть, — виправдовувала кота Христина.
— Привезли головний біль… Навіщо він вам здався?! — сказала у бік невістки Марина Аркадіївна і вийшла з кухні.
Христині тоді хотілося зібрати речі і терміново переїхати назад на орендовану квартиру. Але від цих думок її відволік плач дочки — Настя прокинулася і мати поспішила до своєї дитини.
Христина весь день займалася донькою та розбором речей, а Олександр їздив по магазинах — чоловікові скоро треба було їхати в рейс і перед цим він хотів ґрунтовно забити холодильник продуктами, щоб Христині та матері було простіше за його відсутності.
Так у побутових турботах, і пролетів день. Нормально поговорити чоловік та дружина змогли лише ввечері.
— Ну, як у вас з мамою справи? — поцікавився Сашко.
— Та ніби нічого. Тільки догану за Тимоху отримала, — розповіла чоловікові вона.
— Звикне мама до кота, не хвилюйся, — заспокоїв дружину чоловік.
— Сподіваюся, — зовсім невесело відповіла жінка.
— До речі, я мамі гроші за квартплату на місяць віддав. Вона попросила.
Тобі вистачить грошей на життя на вас із Настею до мого повернення? — Заговорив про фінанси Олександр.
— Мабуть вистачить, — зовсім без сил, відповіла Христина.
Через два дні рано-вранці Олександр поїхав у рейс. І тут те й почалося для Христини пекло на землі.
— Господи, божевільна якась — з ранку почала обурюватися свекруха,— покажи її лікареві! Не може здорова дитина кричати 24 години на добу!
— Марино Аркадіївно! — хотіла щось сказати Христя, щоб поставити свекруху на місце, але не знайшла що.
— Я давно Марина Аркадіївна. А ти Настю лікареві покажи. Мені хвора онука не потрібна! — не вгамовувала свекруха.
Христина нічого більше не відповіла і закрилася в кімнаті з дочкою, що плаче. Заспокоївши дитину, Христина тихенько заплакала сама.
Просидівши до обіду в кімнаті, Христина почала збиратися з дитиною на прогулянку.
Швидко прослизнувши повз свекруху, що дивиться телевізор, жінка вийшла з квартири з дочкою та коляскою. Йдучи на прогулянку, Христина і уявити не могла, який сюрприз на неї чекатиме після повернення.
Повернувшись, Христина застала кілька своїх дорожніх сумок у коридорі перед квартирою свекрухи. Жінка спробувала відкрити вхідні двері ключем, але не вийшло — двері були зачинені зсередини.
Христина почала дзвонити у дверний дзвінок і стукати у двері. Через деякий час свекруха все ж таки відчинила двері:
— Що тобі треба? Що ти дзвониш?
— Марино Аркадіївно, що відбувається? Чому мої сумки у коридорі? — тремтячим голосом запитала Христина.
— Бо сумки твої, а квартира моя, — відповіла свекруха.
— Ви знущаєтесь? Марино Аркадіївно, можна ми ввійдемо? — Спробувала увійти в квартиру Крістіна, але отримала відсіч від свекрухи.
— Ти тут не житимеш! Ти мені тут не потрібна! — казала Марина Аркадіївна.
— Тобто ви мене з Настею, з Вашою онукою виганяєте практично в ніч надвір? — не витримала і закричала Христина.
— Так. Маю право, — була незворушна свекруха.
— Мені треба забрати документи та речі. Впустіть мене забрати мої речі, — зі сльозами на очах говорила Христина.
Поки жінки з’ясовували стосунки, прокинулася й заплакала Настя.
— Знову вона репетує. Ну точно дурна! — закотила Марина Аркадіївна очі, — зараз я тобі документи твої винесу. Ну а речі ось уже твої й Настя стоять.
На це свекруха знову зачинила двері до квартири. Христина стояла на сходовій клітці в сльозах, намагаючись при цьому якось вгамувати дочку, що плакала.
На шум визирнула одна із сусідок. І саме в той же момент Марина Аркадіївна теж відчинила двері, щоб віддати невістці папку з документами.
— Ось бачите, яка у мене скандальна невістка? — звернулася до сусідки Марина Аркадіївна.
Сусідка похитала головою і зачинила двері назад. Ну, а свекруха віддала невістці папку з документами і теж зачинила двері.
— А Тимоша? — прокричала Христина.
— Я його надвір випустила, — відповіла Марина Аркадіївна з-за дверей.
Христина ридала навзрид. Трохи заспокоївшись, вона почала перевіряти документи та виявила, що грошей на життя, які теж лежали у цій папці, немає.
Жінка почала знову дзвонити і стукати у двері свекрухи. Але ніхто їй більше двері не відчинив і нічого не відповів. Христина спробувала додзвонитись до чоловіка, але абонент був недоступний. Так іноді бувало, не на всіх ділянках траси добре ловив зв’язок.
Жінка абияк завантажилася в ліфт з коляскою та частиною сумок. Спустивши частину сумок на перший поверх, Христина піднялася назад на поверх свекрухи на ліфті та забрала решту сумок.
Потім жінка дісталася лави біля під’їзду і сіла на неї. Йти Христіні не було куди — її батьки жили в іншому місті, грошей із собою майже не було — все забрала свекруха.
Що робити, жінка взагалі не розуміла. Вона тільки крізь сльози намагалася кликати свого кота Тимоша, якого свекруха вигнала надвір. Але котика поряд так і не з’явилося.
Якось зібравшись з думками, Христя вирішила зателефонувати своїй колишній одногрупниці, з якою дружила, і попросити про допомогу.
Так на якийсь час Христю з донькою прихистили чужі люди — так само одногрупниця та її батьки. Батько подруги на машині приїхав за Христею та Настею та відвіз їх до себе додому.
Христина того ж вечора зателефонувала своїй матері і все розповіла. Батьки перевели Христі гроші на квиток і вже наступного дня вона з донькою вирушила додому до мами та тата.
За цей час і Олександр, звичайно, вийшов на зв’язок. Він лютував, подзвонив своїй матері і посварився з нею. Повернувшись із рейсу, Сашко знову винайняв квартиру та перевіз речі від матері. А потім забрав дружину та дочку від тестя та тещі.
Минуло десять років. Олександр та Христина жили вже у своїй власній квартирі, а у їхньої доньки Насті з’явився братик Єгорка.
Зі свекрухою Христина не спілкувалася і дітям не дозволяла. Олександр же зрідка зідзвонювався з матір’ю, але і він не міг вибачити їй того, як вона вчинила з його дружиною та дочкою. Якось Олександру зателефонувала сусідка його матері та розповіла, що у Марини Аркадіївни трапився інсульт.
Якийсь час свекруха провела у лікарні, а потім її виписали додому. Жінка практично не могла ходити і засліпла на одне око, мова теж була порушена — розмовляла Марина Аркадіївна тепер важко.
Однак навіть у такому стані вона спромоглася дати зрозуміти синові, що розраховує, що вони з Христиною заберуть її до себе.
— Ноги твоєї матері в нашому домі не буде! Хоч як нехай їй погано! Їй до мене справи не було, коли вона мене з немовлям на руках у ніч виганяла. От і мені до неї тепер нема! — озвучила чоловікові свою позицію щодо нагляду за свекрухою Христина.
— Я розумію, — відповів Олександр.
— Нехай у будинок для літніх людей їде, — запропонувала Христина.
— Перед сусідами незручно, — заперечив Сашко.
— О! Так от нехай Марина Аркадіївна відпише квартиру сусідці, а та за нею натомість наглядає! — Запропонувала вона.
— Думаєш? — перепитав Олександр.
— Так! Мені та моїм дітям точно квартира твоєї матусі не потрібна, — продовжила жінка.
— Поговорю із сусідкою, — відповів чоловік.
Деякі знайомі час від часу намагалися соромити Христину за таку байдужість до хворої свекрухи, але її це зовсім не бентежило.
У особливо настирливих жінка завжди цікавилася, чи виганяли їх з будинку з немовлям, попередньо обікравши. У відповідь люди, як правило, замовкали.
