Мені 19 років, у мене є син, якому лише 1 рік, його батько так і не знає, що він народився. Це вийшло випадково на корпоративі. Я як дізналася, що чекаю дитину, одразу звільнилася і більше його не бачила. Довго мучилася із запитанням сказати чи ні.
Але ще й боюся, він із багатої сім’ї, а я просто звичайна. А що коли він забере сина? Через деякий час я знайшла іншого хлопця, зараз разом живемо на орендованій квартирі. Він працює зварювальником. Я ж, коли хотіла піти на роботу, дізналася, що знову чекаю дитину.
Термін не великий, тижнів зо три, і ось що робити, розуму не докладу. Залишити дитину, але мучать сумніви, а чи не кине він потім мене? А як житимемо далі? Чи витягне він один нашу сім’ю? А якщо позбавлятися від цього, то також складно. Адже всі знають, який це гріх.
Але й жити у злиднях із двома дітьми, теж особливо бажання немає. Хоча хлопець і радий і розписатися пропонує. Але тоді знову потім переїзд та орендована квартира. Не знаю, чесно, так утомилася від цих думок.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…