Близько пів року тому я помітив охолодження у стосунках із дружиною. За цей час ми мали й нормальні періоди. Але в останній місяць трапилося різке погіршення, одного разу вона не ночувала вдома (сказала, що перебрала і залишилася у подруги – не виключаю цього). На мене не звертає уваги, дивиться, як через скло. Іноді може обійняти, іноді у нас буває близькість (але так собі).
На травневі свята ми були за містом, я випадково глянув у смартфон, а там листування з колегою, де часто пише, що нудьгує, «чому рідко заходиш», «мені з тобою спокійно і надійно». Він більш стриманий, показує фото сина, були також ніжні вітання зі святами та днем народження. Почалося все якраз пів року тому.
Вона першою почала розмову зі мною, при цьому говорячи, що нічого в них немає. Ми намагалися якось пережити свята — обіймалися, цілувалися, кохали одне одного.
В останній розмові дружина мені сказала, що любить його і дуже страждає. Вирішує вона цю проблему з психологом, але зі змінним успіхом (успіху я не помітив).
З її виходом працювати, наші відносини погіршилися. Я старший за дружину на 14 років, мені 62, деякі проблеми з близькістю є, але вирішуються фармакологією, а ось він молодший за неї.
Вадим, 62 роки
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла…
— Женю, а чого ви весь шашлик дочиста змели? Могли б хоч жменьку для жінки,…
— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період... — А…
Той вечір починався як завжди: чотирирічний Михайлик уже солодко сопів у своєму ліжечку, на кухні…
Той суботній ранок починався у мене за звичним, роками відпрацьованим сценарієм: на плиті тихенько пихтів…
— Лідочко, глянь, будь ласка, чи є ще хтось у коридорі? Хотіла сьогодні раніше піти.…