Моя найкраща подруга розповіла мені, що чоловік їй зраджує, і вона не знає, що робити. Вона попросила нікому про це не говорити, жодній живій душі. Але я не змогла з собою впоратися, мене просто розпирало від бажання поділитися цією новиною із загальними нашими подругами.
Подібну поведінку я і сама вважаю поганою, хоча дуже часто стримати слово дійсно непросто, в чому я переконалася на власному досвіді. Подруга дуже образилася, сказала, що знати мене не хоче після цього, хоч я й попросила вибачення.
Мені соромно, але й прикро за подруг, які не змогли втримати язика за зубами, а побігли розповідати всім знайомим, а одна з них донесла моїй подрузі про все. Виходить, що непорядно зробили всі, а винною вважають тільки мене.
Мало того, подруга зателефонувала моєму чоловікові, розповіла все і ще додала, що в процесі розмови я невтішно про нього відгукувалася. Такого не було, ми говорили про її чоловіка, але він мені не повірив і образився. Назвав мене легковажною та дурною.
Тепер у нас натягнуті відносини і я розумію, що йому гидко від мого вчинку. Краще подруга мені не розповідала б ні про що, я ж її за язик не тягнула. Сама не змогла зберегти все в таємниці, а винна я.
