Мені 26 років. Я вже 2 роки зустрічаюся з Дмитром, все йде до весілля, у планах воно у нас буде на початку вересня. А поки що ми живемо кожен у своїх батьків.
Мої батьки одружені багато років. Але в обох це другий шлюб.
Я і мій молодший брат — спільні діти матері та батька. А ще у тата є старший син від першого шлюбу, і ми ніколи не спілкувалися. Так із самого початку вирішила мама.
Перша дружина батька повідомила, що має інвалідність через кілька тижнів після їхнього розлучення і чомусь зажадала збільшити аліменти на утримання їх із татом спільного сина, та ще й постійно наполягала на тому, що він має ще грошей надіслати. Тож маму я розумію.
І ось нещодавно у мами не стало самотньої тітки, дуже несподівано вона покинула це життя. Дітей у неї не було, тож житло у вигляді однокімнатної квартири в Києві відійшло мамі 9 місяців тому.
Моєї бабусі по маминій лінії давно немає на світі, власне, ми живемо в її квартирі. А бабуся за батьком померла всього через місяць після маминої тітки.
І після неї також залишилася однокімнатна квартира. Її успадкував батько.
— Тепер потрібно продати обидві ці квартири та дати дітям на початковий внесок, – сказав батько.
Мама здивувалася такому його рішенню, адже вони залишаються у нашій квартирі, а успадковані відповідно будуть нам із братом. Але тато сказав, що хоче і своєму старшому синові хоч щось залишити.
Отут мама і закотила скандал! Дісталося всім і навіть покійній матері батька. Вона сказала, що нічого не бажає знати про того сина, і в нього є мати і бабуся по материнській лінії, хай і залишають йому спадщину.
Тим більше, що йому вже понад тридцять, сам уже може заробити на житло. І так йому майже півзарплати віддавали до 18 років.
Я підтримувала батька, але знаючи не простий характер матері, не хотіла втручатися. Та й окрему квартиру хотілося, а не розстрочку.
Адже, як я вже казала, збираюся заміж. У результаті погодилася, щоб мама потай від батька оформила квартиру її тітки на мене.
Вона сказала, що батькові нічого не залишиться, як те саме зробити зі своєю спадщиною, оформивши на мого молодшого брата. А його син – це чужа нам усім людина.
Батько бачив його ще дитиною. Але сталося зовсім інакше.
Коли батько дізнався про це, дуже образився. Сказав, що тепер свою однокімнатну квартиру повністю віддає старшому синові.
А я, як порядна людина, маю продати подаровану мені, і поділитися з братом грошима. Ще й брат образився, що нічого йому не сказали.
Встав на бік батька і переїхав зі своєю дівчиною на орендовану квартиру. Я не хочу, щоб через спадок ми перестали спілкуватися з братом, тим більше, що батьки вже мало не розлучаються.
Батько сказав, що рішення свого не змінить, а винні у цьому ми з мамою. Мати поставила йому ультиматум, інакше розлучення.
Шкода, що не переконала маму на самому початку. Підкажіть, як виправити таку ситуацію? Чи вже пізно?
