-Чому вони так зі мною, Ігоре? За що?
-Не звертай уваги, це ж батьки! Адже батьків не обирають. Їм завжди треба найкраще для сина…
-А я що, гірше?
-Ой, не перекручуй, налагодиться все … Одружимося, вони звикнуть до тебе, тоді і приймуть. Вони в мене добрі. Ось побачиш…
…Так уже вийшло, що батьки Ігоря Олену не злюбили з першого погляду. Ніхто зрозуміти не міг, чим дівчина молила викликати таке неприйняття? Чи не красуня, але симпатична. Все робити вміє, чоловіка обожнює, дбає про нього.
І квартира чистотою сяє, і завжди смачна їжа на столі. Та й до свекру зі свекрухою ставлення поважне. Не було різниці й у соціальному статусі Олени та її батьків із ріднею чоловіка: до однієї школи з Ігорем ходила, батьки їх на одному підприємстві трудяться.
Проте Олена Борисівна (мама Ігоря), тільки-но побачивши обраницю сина, злісно процідила крізь зуби:
-Ну І смак … Краще знайти не вийшло? Чи вона сама за тобою хвостом бігає, не можна відв’язатися?
Після такого привітання наречена довго приходила до тями. Не відставав від дружини й батько хлопця.
– Ігоре, ми зібралися з мужиками на рибалку, ти це, свою обраницю подалі сховай. А то налякає нам усіх навіть на відстані.
Ігор, незважаючи на вмовляння батьків знайти собі іншу дівчину, все ж таки тримався. І Олену вмовляв потерпіти.
-Після весілля все зміниться, ось побачиш. Вони зрозуміють, яка ти розглянуть. І впевнений, чи полюблять. Треба лише трохи почекати…
Але змін не було. Батьки почали планомірно і наполегливо твердити синові, що Альона з ним лише через гроші. Що натура вона нечесна і меркантильна.
-Вони що, правда так вважають? – Здивувалася дружина, почувши вперше від чоловіка думку свекрух. – Так я отримую не менше за тебе. Яка мені вигода? Яка тут жадібність?
Скандалів у сім’ї не було, подружжя навіть почало замислюватися про малюка. Все йшло чудово, але мабуть все ж таки щось не давало Ігорю спокою. Перша сварка розпочалася на порожньому місці.
Олена, яка втомилася після важкого дня, прийшла додому першою. За звичкою вона одразу пройшла на кухню і почала розігрівати вечерю: «Ось прийде чоловік додому – все готове. Поїмо, а потім і прогулятись можемо… Погода хороша, давно разом не проводили час».
Але чоловік прийшов додому в огидному настрої. Із порога Ігор забурчав:
– Знову плов, набридло … Я ж просив готувати його рідше!
– Вперше чую, що ти плов не любиш, – здивувалася дружина, – Сам просиш добавки постійно, – Та й умовив приготувати його ти, не моя забаганка. Ну, не будеш – не страшно, зараз швиденько приготую, що хочеш.
-А раніше чим займалася? Напевно з подругами розмовляла? Тільки й можеш, що за моєю спиною пліткувати…
-Що? Коли це було?
-Я довго терпів, – все більше розходився чоловік, – Але більше не можу. Набридло!
Того вечора милий сімейний вечеря перетворився на перший великий скандал. Ігор звинувачував дружину і в недостатній повазі до його батьків, і в неповазі до нього чоловіка. Злякана жінка ледве могла хоча б слово вставити на свій захист. Сварка завершилася повним бойкотом з боку Ігоря. Не розмовляв із дружиною він і наступного дня.
Миритися, щоправда, почав сам. З винним виглядом чоловік чекав на Альону після роботи:
-Котику, пробач, сам не зрозумію, що знайшло на мене. Це тобі, моїй коханій. – Протяг їй букет білих троянд. – А давай сьогодні повечеряємо у ресторані? А потім погуляємо. Давно вже разом нікуди не ходили…
І знову в сім’ї запанувала гармонія. Але не надовго. Дружина випадково виявила, що Ігор почав перевіряти її соцмережі: він переглядав усіх друзів, читав кожне повідомлення, що здавалося йому, мабуть, підозрілим.
– Ти можеш пояснити, що відбувається? Ігор…
-А …. Зрозуміло всі, розказали вже все, подружки. Закінчуй вже з ними: вийшла заміж – подруг немає. Так має бути. Сім’я першому місці.
-Не розумію…
– Жанна про мою родину написала дуже невтішно. Ображала, можна сказати! Яка її справа? А ти спілкуєшся з нею!
-Та я її з весілля не бачила, і яка мені справа, що вона пише на своїй сторінці? Як ти її побачив?
– Є у мене способи. Негайно припиняй навіть вітатись з нею! Таких людей слід ставити на місце. І що швидше, то краще.
– Почнемо з того, що спілкуватимуся я, якщо зайду до неї на сторінку. Поки що ми навіть не телефонуємо одна одній.
– От! Вже й чоловікові суперечити почала, мала рацію моя мама, права…
-Ось воно що … Зрозуміло, хто накрутив тебе. Звідки вітер дме…
-А ти моїх батьків не чіпай! Вони виростили мене, все найкраще дали. І тебе прийняли, хоч могли б…
-Прийняли? Взагалі-то я одружена з тобою, а твої батьки навіть на весілля не прийшли. Забув? І в гостях мене бачити не бажають, двері перед носом зачиняють, наче ти один приходиш. Тому я не спілкуюся з ними…
…З того моменту чоловік ніби з ланцюга зірвався. Потрясінням стала поява в Ігоря на роботі у його дружини. Чоловік кричав, що дружина зраджувала йому, навмисне робить все, щоб дітей у них не було. Вивести скандаліста вдалося лише охороні і то важко.
Олена після того, що сталося в очі, колегам дивитися боялася. Соромно було.
Нічого пояснювати чоловік не став дома. Він продовжував звинувачувати дружину у всіх гріхах. Нарешті, просто зібрався і поїхав, байдуже сказавши, що поживе у батьків.
Не думала Олена, що одній їй буде набагато краще. І залишатися під одним дахом з неадекватним чоловіком ставало страшно. Але, чому Ігор так поводився, дружина могла лише здогадуватися.
Одного разу, після роботи Олена заїхала до супермаркету. Так, нічого особливого, продуктів підкупити… Несподівано жінка зауважила: за нею пильно стежать. Злякатися не встигла, бо одразу впізнала того, хто стежив. Ігор, навіть переховуватися особливо не намагався. Він проводжав дружину до магазину, намагався підглядати, з ким вона спілкується у залі, хто поруч із нею вибирає продукти.
Стурбована жінка порадилася з фахівцем: чи не потрібна допомога Ігореві. Відповідь не заспокоїла. За два місяці чоловік повернувся додому. Але з’явився він лише для того, щоб байдуже кинути:
– Розводжуся з тобою.
-Але …
– Ти мені зраджувала і продовжуєш. Я все знаю. Більше терпіти таке не має наміру. Досить!
Після його відходу, тепер остаточного, Олена зрозуміла: кохання більше немає. І давно. Виявилося, її дуже легко знищити. Головне – поводитися, як Ігор.
На питання про причини розставання Ігор відповідав широкими міркуваннями про невідповідність обраниці його очікуванням, про розчарування в Оленці. Загалом, визнавав він, характерами не зійшлися.
Хоча сама жінка була готова, нехай і подумки, до такого розкладу, приходила в себе довго. Вона згадувала, як довго найулюбленіша людина мучила її підозрами, ревнощами і докорами на порожньому місці.
Було зрозуміло: він спирається на вигадку, а чи не реальні факти. Близькі допомогли їй зрозуміти: розлучення в її ситуації – справжній подарунок, невідомо, що було б далі, залишись Ігор поруч.
-Припини звинувачувати себе, – говорила та сама Жанна, – Це не ти, а він поводився як… Навіть не знаю, слово яке вибрати. А й добре. Все вже у минулому.
-Жан, до речі, а що ти написала про його сім’ю в соцмережах? Він так бісився…
-Я? Про його родину? А мені вони з якого боку? Немає нічого на сторінці. Знаєш, це наче діагноз… Знову повторю: пощастило тобі, подруго, вчасно ви розлучилися.
Олена вирішила пожити сама. Батьки не квапили дочку з новими стосунками, розуміючи, який стрес та пережила. Сама жінка зробила висновок, що не погоджуватиметься навіть на одну зустріч, поки не з’ясує всі особливості поведінки потенційного обранця. Повторення ситуації їй не було потрібне.
Смутку через розставання давно не було. Навпаки, з’явилася легкість і рішучість не допустити більше промаху. А те, що чоловік не приховував недовіри, Олена розцінила, як дивне захворювання. Може, тимчасове, може, ні. У жодному разі тримати на душі такий тягар жінка не збиралася. Її провини в тому, що трапилося, не було.
Про реальну причину змін Олена дізналася набагато пізніше. Як виявилось, батьки не припиняли тиснути на єдиного сина. Кращим способом засмутити його відносини з небажаною невісткою вони визнали вигідну їм (нехай у фінансовому плані) угоду.
Ігор давно мріяв про своє житло, окреме від батьків проживання. І ті запропонували синові оплату покупки. Але в обмін вимагали розлучитися з дружиною. Чоловік такий розклад повністю влаштував.
Олена таке сприйняла філософські. Вона розповідала про все зі сміхом:
-Ну, ціну я собі тепер знаю точно. Вона дорівнює двокімнатній квартирі у центрі. А по суті – прикро, адже між мною та квартирою Ігор вибрав нерухомість. Але, як кажуть, що не робиться – все на краще.
