Одного разу, зайшовши за необхідністю до архіву, де зберігалися особисті справи співробітників вирішив подивитися особисту справу Ірини, мене на цей вчинок як щось усередині спонукало, з обкладинки особистої справи, а точніше з першого аркуша на мене дивилася з фото Ірина, мене посміхнуло, та ненадовго, виявилося, що вона одружена і мама двох дітей, а ще старша за мене аж на вісім років, про все це я навіть не здогадувався

Я поїхав до Києва, щоб накопичити на відкриття власного магазину, легко відразу влаштувався працювати менеджером в одну велику торгову компанію, наявність вищої профільної освіти мені сильно допомогло. На початковому етапі своєї трудової діяльності терміном на місяць, я був занурений тільки в роботу, не бачачи перед собою нічого, крім екрана монітора.

А потім став помічати, що до мене почала пильно придивлятися одна співробітниця. Причому, робила вона це настільки уважно, що незабаром я був змушений запросити її до кафе. Там і познайомилися ближче. Мені здалося, що Ірина, як її звали, зі мною розмовляє щиро та розповідає про себе правду.

Поспілкувавшись із нею і дійшовши висновку, що знайшов споріднену душу, запропонував зустрічатися. Того дня ми багато розмовляли, тинялися столичними вечірніми вулицями. Мініатюрна, витончена, великоока і гарні Іра закохала мене в себе.

Я став розуміти, що не можу без неї просто жити, а вона почала цим користуватися, могла запросто попросити у борг велику суму і «забути» повернути. Я терпів усі її капризи та витівки. Але одного разу, зайшовши за необхідністю до архіву, де зберігалися особисті справи співробітників і не заставши там випадково фахівця на місці, вирішив подивитися особисту справу Ірини, мене на цей вчинок як щось усередині спонукало.

З обкладинки особистої справи, а точніше з першого аркуша на мене дивилася з фото Ірина. Мене посміхнуло, та ненадовго. Виявилося, що вона одружена і мама двох дітей, а ще старша за мене аж на вісім років. Про все це я навіть не здогадувався.

Всередині у мене після прочитання пробіг нервовий холодок. Я вирішив не зволікати і після роботи поговорити з нею. Я притис її, так би мовити до стінки, вона відразу ж у всьому зізналася, що в неї є чоловік, який працює далекобійником, і якого вона не любить, а просто терпить, і діти.

Я запропонував залишитись просто друзями, вона заплакала. Казала, що боїться чоловіка, він страшенно ревнивий. Але й мене вона кохає. Так ми залишилися кожен при своїй думці, обдурений я і вона, яка брехала мені, але зустрічаємося досі. Тепер обидва боїмося гніву її чоловіка, якщо він дізнається, що ми коханці. І скільки так триватиме, невідомо.

You cannot copy content of this page