Життєві історії 0
— Ти дарма не сподівайся, вони люди багаті, міські, вони за тебе Даринку нізащо не віддадуть! Заберуть і відговорять, та й що їй тут у селі робити? — дивлячись на свого онука Левка, знову бурчала бабуся. — Та годі, ба, зараз часи зовсім інші. Це раніше так було, а зараз ніхто не дивиться, звідки ти, міський чи із села
Знову онука з сусідською Даринкою бачили, ходить такий щасливий, а в бабусі за нього
Життєві історії 0
— Ти чий? — з подивом запитала Ксенія, — і чому носиш мені квіти? — Я нічий, я мамин і татів, — усміхнувся хлопчик років семи, — а квіти наші, з палісадника. Валерка заплатив мені, на цукерки грошей дав і велів приносити. Та я й не один ношу. Ще й Сергійко, мій друг носить, і Олексій
Усе селище облетіла новина: приїхала нова фельдшерка, і їхній фельдшерсько-акушерський пункт знову продовжить роботу.
Життєві історії 0
— А чого гадати, м’ясо нині дороге, значить і сосиски дорогі. — Сто гривень! Шуро, чуєш, сто гривень. Ну, якщо вже точно, то 99 за кіло, ось як! — Михайло, розуміючи, що пенсія не гумова, за прикладом дружини, теж намагався заощаджувати
Михайло Трохименко привіз із міста сосиски. Два кілограми купив. Його дружина Шура аж зойкнула:
Життєві історії 0
— Ой, гляди, донечко, — мати присіла поруч, — як би потім не пошкодувати. Петрик же він непростий хлопець. Знаєш, як у народі кажуть: «Не той багатий, хто грошей назбирав, а той, хто з землею дружити не розучився»
Марійка сиділа на ґанку й фарбувала нігті в яскраво-червоний. Із сінника пахло свіжоскошеною травою,
Життєві історії 0
— Людо, хочеш, ображайся на мене, можеш навіть накричати і не розмовляти, але Ксенію я не візьму. Не зможу я, не витягну вже. І спати мені їх укладати ніде, і взагалі… Не знаю навіть, як і сказати, загалом, у твоєї сестри четвертий малюк на початку літа з’явиться, а троє старших до осені на мені
— Усі плани летіти шкереберть, — засмучена Людмила . — Я просто не уявляю,
Життєві історії 0
— Ну, от. Сама й знаєш усе, — не став відпиратися дід Петро, — а я потім віддам. І нікому про вас зі Славком не скажу, що він тебе бачив на річці майже голу… — Що? — Валя округлила очі і замахнулася на діда доріжкою, — що ти там міг бачити, старий пень, коли нічого й не було! Ось так і розносять плітки
Валентина та Олег були одружені п’ять років, а їхні стосунки й досі залишалися такими
Життєві історії 0
— Моя тобі порада: не називай директора на ім’я-по батькові, він цього не любить. Звертайся до нього просто «Макс». — Якось одразу не зможу, хоча б Максим. — Ну нехай Максим
— Вітаю, Максиме Володимировичу, а я до вас із заявою, мене в рекламний відділ
Життєві історії 0
— Це вона, так! А чому вона лежить на підлозі в нашому магазині? Спить чи що… — Це фото зі справи. Дівчину позбавили життя. Вона була продавчинею. Мабуть, до вас працювала. — Зачекайте! Ви про що? Я її на власні очі бачила, вона говорила зі мною! Може, просто схожа?
— А ти в нас хто? Продавчиня! От і продавай! І продавай краще. І
Життєві історії 0
— Тату, дядько Льоня маму цілував, він поганий і зовсім не друг! Поганий, поганий! — з останніх сил закричав Коля, схопив ці бридкі колючі троянди, увесь обдерся, і зі сльозами від болю подряпин, і від душевного болю за батька, та й за матір, він кричав і кричав, наче хотів надолужити своє невміння говорити
Миколці здалося, ніби грюкнули вхідні двері, і він дуже зрадів! А раптом це татко
Життєві історії 0
Тим не менш, роман відбувся, єдине, Олену не посвятили у подробиці розлучення Дмитра з першою дружиною. Вважали, що коли дійде діло до розмов про дітей, то приїжджа проста дівчинка погодиться на все
Виходить що дитина – цілковита зона відповідальності жінки, чоловік бере участь, якщо забажає, і

You cannot copy content of this page