Рідне Слово – Сторінка 132

Життєві історії 0

— Все буде як годиться. На облік стане, у себе пропишу. Донечці улюбленій мізки вправлю, але це потім. Головне, що Ольга заспокоїлася і вирішила, що далі робити буде. – Світлана, охнувши, потягнулася і раптом усміхнулася, дивлячись на подруг. – А все-таки я вам втерла носа, подруженьки мої! Прабабою першою стану я

— Галинко, а у тебе теж світла немає? – Світлана Іванівна важко піднялася сходами

Життєві історії 0

— Бабусю Наталю, спасибі велике за вашу увагу і бажання підтримати нас. Але ми змушені відмовитися від твого подарунка, — посміхнувся Дмитро і повернув бабусі ключі від квартири. Наталія Максимівна змінилася в обличчі. Вона, здавалося, не очікувала такого повороту подій

На гамірній весільній вечірці, серед гучних привітань і танцювальних ритмів, гості завмерли, побачивши, як

Життєві історії 0

— Ну ви й спите! — розсміялася бабуся у відповідь. — Ну, раз прокинулася, давай допомагай! — Так у нас же курка зі вчора залишалася… — А, це? Та я її вночі ще з’їла, не спалося мені з дороги. — Ясно… — Ганна не знайшлася, що сказати. Судячи з вигляду, в одній із каструль було картопляне пюре

— Єгоре, Даринко, виходьте, прабабуся Валя приїхала! Шестирічні двійнята швидко і з неприхованим інтересом

Життєві історії 0

— Вибач, мамо, я переб’ю тебе. Я дуже хочу зараз думати, що помиляюся в оцінках твого побажання. І хоча ми приберігали цю новину на кінець свята, я думаю, що можу її озвучити вже зараз

— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити страви нікуди. Віра

Життєві історії 0

— Ти так і не дістала курку з морозильника, – роздратовано почав Сергій. – Я ж просив… Олена чортихнулася про себе. — Вибач, забула, – вона втомлено стягувала з себе важке зимове пальто. — Звісно, забула! Твоя звичайна відмовка, – Сергій зі злістю рвонув пакунки з підлоги і пішов із ними на кухню

Приблизно в п’ятирічному віці Оленка почала розуміти, що з нею щось не так. Ось

Життєві історії 0

Якось швидко одружився Семен. Весілля його з Зінкою нагадувало більше поминки: ні гучних тобі тостів, ні застільних пісень, ні танців до упаду, як на інших весіллях. Дивлячись на молодих, навіть язик не повертався побажати їм щастя в сімейному житті

Мишко та Семен разом грали, ходили до школи, розвідували околиці, рибалили на річці. Мріяли

Життєві історії 0

— Не розпускай тут соплі! Не треба робити трагедію з природних подій. Життя на Землі так уже влаштоване, що має кінець. Це єдиний справедливий закон на планеті. Закон для бідних і багатих, розумних і дурних, красивих і потворних, його нікому не обійти, від нього не відкупитися

Таня тихо відчинила двері й зайшла до будинку, можливо, мама відпочиває? Ні, мама у

Життєві історії 0

— А скільки Іринці років? — Дев’ятнадцять. — Ох, і зовсім молоденька! Як же так вийшло, що матір’ю-одиначкою стала? — Буває, це не біда, дитина — завжди добре

— Матвіївно, чула я, що тобі листоноша потрібна. Візьми мою Іринку, — Галина Борисівна

Життєві історії 0

Тепер раз у раз лунало: «Михайлику, принеси дамам холодненького», «Михайлику, поправ нам парасолю..» Увечері, накупавшись, засмаглі і ситно пообідавші в кафе по дорозі з пляжу, Віка влаштувала Мишкові скандал

Заміж Віка не хотіла взагалі, ну от зовсім не хотіла! Маючи не дуже позитивний

Життєві історії 0

— Не слухай! Дашко, подивися на мене, – він легенько струсонув за плечі Дашу, – нікого не слухай! Це просто доля і нічого більше. Усім нам відміряно. Ось скільки відміряно, стільки й проживемо. Ромка так вас любив із Сонею – понад життя

— Соня, донечко, я все розумію, але виходу в нас немає. Доведеться. Ми змушені