– Де вас носить! З’явилися. Беріть сумки. Мати Павла сиділа перед під’їздом поруч із найголовнішою пліткаркою їхнього будинку. Про що вони говорили, можна було лише гадати
Прекрасний настрій, весняна погода, тепло, майже як влітку. Марія та Павло вдосталь нагулялися і
– От скільки разів я казала тобі, Маринко – пора вже тобі чоловіка шукати! А ти все одна й одна! Ти зрозумій, Марино, не всі мужики такі, як Микола твій! Ось візьми бодай Степана мого… Він зі мною жодного разу не сварився. А ти носишся з Миколкою своїм
Марина вийшла на ґанок і насупилася. Роботи було непочатий край, а ось часу на
Коза дісталася зовсім задарма, якщо не брати до уваги півлітра молока в день для бабусі. Потім були кури й овечки
Сергій привіз свою наречену в село, де він раніше жив. Там йому залишилася у
Золотце, ну невже я мало заробляю? Навіщо воно тобі треба, з ранку до вечора за 3 копійки гарувати? Досвіду в тебе мало, а воно тобі треба – в учнях ходити? Сиди вдома, займайся дітьми
Ірина завжди пишалася своїм статусом заміжньої пані. Мало того, що заміжня, так ще й
Світлана не пам’ятала, як дісталася додому. Все, що сталося на бенкеті, зараз здавалося поганим сном. Осоромитися так перед усією ріднею
Світлана не пам’ятала, як дісталася додому. Все, що сталося на бенкеті, зараз здавалося страшним
– Річ у тому, що я вдівець. І ще батько-одинак. Якось увечері ми з дружиною поверталися з кіно. По дорозі з автомобілем сталася біда
Катя познайомилася з майбутнім чоловіком на корпоративі, коли фірма, зібравши працівників усіх філій, відзначала
— Слухай, – підійшла Оксана до чоловіка, – а може, і мою колегу з родиною покличемо? А то вона казала, що вони ніколи не відпочивали на природі з ночівлею. У них двоє дітей – доньці три роки, синові шість. Як гадаєш? — Нормальна колега? – Запитав Сергійко, перевіряючи снасті
Вихідні будуть крутими! Сергій із посмішкою дивився на своє багатство. Надувний човен, намет, вудки,
— Моя свекруха – класна жінка. Мені з нею неймовірно пощастило. Я знаю, що вона мене в образу не дасть. Я відразу це зрозуміла, вже коли вдруге побачила її. Привітна, доброзичлива, тільки от зір її підводить, скоро на операцію поїде
Повертаючись із роботи, Єва ледь не звалилася майже біля свого будинку, якось невдало потрапила
— Це вам спасибі. Зігріли. Моїх старих уже немає. А так їх не вистачає… – прошепотів Роман. — Так, сім’я без людей похилого віку, немов дерево без коріння… – відповіла Наталя. Вони вийшли на вулицю і сіли на ґаночок, як у юності. Було тепло. Серпневий вечір, що переходить у ніч, шепотів цикадами щось ніжне, чуттєве і просте
Ромка, мужик під шістдесят років, жив у невеликому приміському селищі сам у батьківській хаті.
— Льоню, ну як же так… ти ж одружений… — Розлучуся, Любаню, розлучуся, не хочу більше з Тамарою жити, ситий досхочу… а ти мені подобаєшся, прикипів я, з тобою і дихати поруч за щастя. — А діти як же? — Та вже великі, донька майже наречена. Але ж і не кидаю їх, допомагати буду
Будиночок був гарний. Невеликий, але міцний, з палісадником зі свіжого штахетника, пофарбованого блакитною фарбою.

You cannot copy content of this page