— Ти усвідомлюєш, що говориш? — за Зою заступилася тітка з боку покійного батька. — Ви з братом моїм вирішили життя покласти на помилку юності старшої дочки, то тепер і ваша молодша має зробити те саме? Нехай їде, я грошей дам. Їй тут із вами — не життя
— Це було її свідоме рішення, а тепер вона вже не справляється. І не
Через пів години на столі помітно поменшало їжі. Діти їли без упину: то бутерброди, то салат, то нарізку. Дівчинка примудрилася з’їсти три котлети і голубець. Хлопчик спорожнив тарілку з м’ясною нарізкою, потім взявся за сир і фрукти. А малюк виколупував маслини з салатника. — Діти, може, досить? — обережно запропонувала Валентина. — Скоро прийдуть ще гості
Валентина готувалася до свого шістдесятиріччя з душею і ретельністю, як завжди. Вона заздалегідь склала
— Ти краще жени того пса! Ольга розповіла про все, що з нею сталося. — Нещастя приносить ця собака. Точно тобі кажу! А якби я з ним уві сні далі пішла? Може, вже б дев’ятий день справляли
Все почалося, коли прибився той пес. Він просто сів біля двору і голосно заходився
Тридцять банок за зиму з’їдають, а як допомогти — так одразу купа інших справ знаходиться. — Молодь зараз така, — співчутливо хитала головою Марія. — Тільки брати вміють. — Я в їхньому віці щовихідних до батьків їздила. І дрова допомагала рубати, і картоплю копати. — Інше покоління, Ніно
Ніна Іванівна стояла посеред свого городу й гордо оглядала володіння. Двадцять соток землі, як
«А заміж хочу. Страх, як хочу… За такого, як ти, пішла б, та такі вже всі розібрані. А безхатьки — тьху, це ж треба так життя змарнувати, щоб на вулиці залишитися. Навіщо мені такий». Христина давно овдовіла. У її родині чоловіки не затримувалися. Чотири доньки — і жодного зятя. П’ять онучок — і жодного онука
Вечірня служба в сільському храмі добігала кінця. Був звичайний будень першого літнього дня. У
— Тобі, Марійко, відьма потрібна хороша! Вона розбереться! — Яка відьма? — Інна наморщила кирпатий, усипаний ластовинням ніс. — Маріє, ти пам’ятаєш, як обійшла всіх відьом, чаклунів та екстрасенсів? Пам’ятаєш, як намагалася знайти свою рідню? І що? Ніхто не допоміг
— Пакетик потрібен? Вашої донечки скоро не стане! Товари по акції? — касирка методично
Ну, як вихідний брати, знаючи, що орендована ятка простоюватиме даремно? А раптом саме цього дня буде гарна торгівля? Та й довірити своє дітище нікому — у вмінні продавати з нею ніхто не зрівняється
Ринок був для Ніни другою домівкою. Вона, можна сказати, прожила тут усе життя, працюючи
— Працюємо, але зарплати маленькі. Квартплата, продукти, бензин — на все грошей не вистачає. Тетяна знала цю пісню напам’ять. Донька дзвонила щомісяця з новими фінансовими клопотами. То холодильник поламався, то машину лагодити, то на відпустку не вистачає. — Добре, перекажу, — погодилася мати. — Спасибі, мамочко! Ти в мене найкраща
Тетяна перераховувала гроші і важко зітхала. Знову донька Лариса дзвонила з проханням допомогти. Цього
Бабуся і робити щось по дому зовсім перестала: готувала Поліна, в магазин ходила, прала, прибирала, застеляла бабусине ліжко — вона ж. А ще треба було буквально всадити літню пані поїсти, витримати скандал, щоб старенька помилася і змінила білизну, вивести гуляти, відвести за руку до лікаря, перевірити, чи не сховала бабуся під подушку таблетки
— Тепер я судомно працюю з дому і шукаю, де б іще підзаробити, —
Так, це був її будинок, але залишатися в нім одній зараз не хотілося. — Ви куди? — У ліс. — Навіщо? — Шукати матір. — Ви ж казали, що пошуки припинили? — Вони — так. Я — ні. Вона в лісі, я знаю. Ніде більше
Мама зникла в ніч із п’ятниці на суботу. Вітчим дзвонив, але Іра не бачила:

You cannot copy content of this page