Слухай, а я тут вичитала, що святити, виявляється, можна не все! Пишуть, що тільки яйця, паски та наливочку. Ну, не знаю… Ми ж усе життя і сіль носимо, і ковбаску з хроном, і сало. А люди, я сама бачила, і щось міцненьке в кошик ставлять. Ще ж яблучок треба покласти, щоб дітки свячене їли
Подзвонила вона мені ближче до обіду. Бідкалася на тісто, божилася, що наступного разу вже
— У п’ятницю він до батьків їде по паски. Я сама спекти не встигаю, то мама сьогодні пече. Тобі теж привезе. Тож тепер аж наступного тижня питай
— Тетяно, привіт! Ти ж мені свого чоловіка обіцяла позичити ненадовго. Він сьогодні дуже
Ну, я не знаю… Підгузки можна вже й не купувати, хай до горщика звикає. Продукти треба якось із розумом готувати. Моя мама розповідала, що примудрялася одну курку на нас чотирьох ледь не на весь тиждень розтягнути! Пральні порошки чи мийне можна було б і дешевші брати
— Накажеш мені спокійно дивитися, як донька з онуком недоїдають? Чи коли дитині немає
Усе село влітку наповнювалося дитячим сміхом, усім привозили онуків. Я й не думала питати матір, хоче вона чи ні, вважала, що їй це в радість. Що з тією Юлькою клопоту? Вона ж дівчинка, по парканах не лазила, по деревах теж. Сидять із подружками на лавці, шепочуться, регочуть цілими днями, вінки плетуть та на річку бігають або в поле по суниці
— Сама винна, мамо, сама й розсьорбуй, — сердито заявила Юля. — Ти ж
— І куди ти підеш? Сина мого попід мости потягнеш? Дитину я тобі не віддам, йому потрібен спокій і лікування. До своєї матінки поїдеш? Показувати моєму хлопчику вітчима, який і дня тверезим не буває? Оце вже дзуськи! Не хочеш жити по-людськи — іди на всі чотири сторони. Сама, без сина
Чотири роки тому Христина пройшла крізь справжнє пекло: мало того, що чоловік, як з’ясувалося,
Уяви: я тут, на дачі, зовсім сама. До мене в гості приїжджає найкраща подруга, а за компанію привозить свого симпатичного розлученого брата. Потім подрузі раптом «терміново» треба по справах, вона їде, а я спокійнісінько залишаюся ночувати в хаті з цим чужим тобі мужиком. Увечері ми з ним мило п’ємо ігристе біля каміна, а зранку він у самих лише плавках по-хазяйськи розгулює нашим газоном і засмагає пліч-о-пліч зі мною. Ну?! Якою б була твоя реакція, га
— То виходить, ти на дачу цими вихідними не їдеш? — Только зазирнув до
— Доню, це мій спадок, і я маю повне право ним розпоряджатися. Так, житиму пів року там, пів року тут. І ні, постійно я ніде не сидітиму, і вас із зятем до себе не пущу. Працюйте, складайте копійку до копійки, наживайте своє. Дідусь обіцяв? Я казала? Але ж дід заповіту не залишив, а я… я просто передумала
— Не розумію я твою маму, от чесно, не розумію, — скрушно хитаючи головою,
Тітка Світлана пекла той пиріг усю ніч! Старалася! А ти при всіх людях заявляєш: «Фе, це схоже на підгорілу підошву!» Уявляєш, як їй було прикро? — Але ж це правда! — вперто хитала головою дівчинка. — Ви з татом самі вчили: правда — це добре. І пахло там справді дивно
З самісінького дитинства Оленка не вміла тримати язика за зубами. Точніше, страждала від цього
Вона куховарила: готувала улюблені страви Ольги Дмитрівни — тушковану капусту з чорносливом, пироги з картоплею, густі наваристі борщі. Свекруха їла із задоволенням, нахвалювала сестру, а на мої котлети й запіканки навіть не дивилася. За стіл усі сідали тоді, коли це було зручно Марині
Я стояла посеред власної кухні, тримаючи в руках скляну банку з написом «Аджика домашня»,
— Катрусю, маю тобі дещо сказати. Я при надії від Гліба. Донька завмерла з чашкою в руках. — Від одруженого? Мамо, ти при своєму розумі? Тобі під сорок, ти на двох роботах працюєш, а він свою дружину не кине! Ти вирішила ще одне немовля на світ пустити
Аллі було лише сімнадцять, коли вона вискочила заміж за Сергія. Просто зі шкільної лави,

You cannot copy content of this page