Життєві історії 0
Так, це був її будинок, але залишатися в нім одній зараз не хотілося. — Ви куди? — У ліс. — Навіщо? — Шукати матір. — Ви ж казали, що пошуки припинили? — Вони — так. Я — ні. Вона в лісі, я знаю. Ніде більше
Мама зникла в ніч із п’ятниці на суботу. Вітчим дзвонив, але Іра не бачила:
Життєві історії 0
— У неї вишневий сад. Величезний! Сама тітка Тоня не може по деревах лазити, тому й платить за зібраний урожай, — захоплено розповідала Даша. — Але вона дивна. Сама з собою говорить, лається постійно. Місцева молодь її боїться
Тітка Тоня робила вигляд, що не чує моторошного крику. А тим часом молода дівчина,
Життєві історії 0
П’ятнадцятирічний Андрій обійняв діда, і Костянтин Миколайович, зворушений, обіймав улюбленого онука. Злата дивилася на них і розуміла, що ось вони — щасливі хвилини. Бачити, як дід і онук обожнюють одне одного — навіть заради цього варто було їхати. Щороку вони сім’єю приїжджають до батька перед самим Новим роком, щоб привітати
Нічне чергування завершилося операцією. Хвору привезли під ранок, і ситуація вимагала невідкладної допомоги. Операційна
Життєві історії 0
— Дурненька, їй всього 24 роки. До того ж, є в кого бути дурною. У мене, у кого ж іще! — хитає Ірина Степанівна головою. — Я ж теж свого часу наробила дурниць. Зараз би в Дарині було у власності дві третини квартири. Дивись, Насті б і совісті не вистачило так з рідною донькою чинити
— Зізналася, що вона підписала відмову від своєї частки в квартирі. Настя їй за
Життєві історії 0
— Ти крадеш гроші, щоб на моря з донькою роз’їжджати? Ти мені брешеш! Ти відпочиваєш у той час, коли я дзиґою кручуся з нашою дитиною! І полетіли епітети: негідник, дурень, козел, і так далі. І не тільки епітети, а й деякі речі в чоловіка, зокрема і важкенькі. — Я бачити не хочу твою доньку! Мені її тут не треба взагалі
«М’яко стелила, такою розуміючою здавалася», — посміхається Ольга Леонідівна в розмові з подругою. —
Життєві історії 0
— А коли ж їм стати батьками? Ось усі зараз говорять, мовляв, встаньте на ноги, обзаведіться житлом, тоді вже плануйте сім’ю. І що? Мені 42 роки, через три роки я нарешті кредит виплачу. Якби ми не стали батьками, коли були молодими і дурними, то і зараз би без дітей жили. І не впевнена, що взагалі наважилися б
— Ну так теж не можна, я вважаю, — жінки обговорюють ситуацію в родині
Життєві історії 0
— Як нічого й не було, зателефонувала мені, привітала. І одразу ж заявила, що вона в серпні приїде, — посміхається Віта. — Звісно, я їй одразу сказала, що не налаштована з нею «родичатися» і в себе в квартирі її приймати. Винайматиме житло? Нехай їде, онука покажу, навіть у дім пущу, щоб чаю попити з сином рідним, не більше
— Сьогодні точно в батьків ночую, а чоловікові сказала, щоб за два дні його
Життєві історії 0
— Ну ти як не від світу цього, — хитаючи головою, говорила мати. — Всі дівчата коси заплітають, сукні шиють та в клуб ходять, а ти все на пристані з чоловіками. І що ти в цьому знайшла? Негарно. — Не знаю, мамо, — Тамара опускала погляд, хмурилася, а потім усміхалася і продовжувала: — Тато ж хотів сина. Ось я за нього
Поліна дісталася вокзалу вчасно. Потяг, яким її молодша сестра Тамара мала приїхати, ось-ось мав
Життєві історії 0
Хата була тепер завжди чисто прибрана, піч у зимову пору витоплена. На плиті в баби Каті стояв свіжий обід, а в холодильнику — улюблене бабусине молоко і сметана з сиром
Катерині Сергіївні вже йшов вісімдесят третій рік, а жила вона давно сама на околиці
Життєві історії 0
— А моє життя — це ви. Діти мої та онуки. А коли у вас миру немає, то й жити мені нема чого. І чоботи не потрібні ніякі. Чи до чобіт мені… — Мамо! А здоров’я? Я ж тобі, щоб тепло було… — А я ось бачу, що Ірці взути нема чого, очі сумні. Чоботи як дістала, як взула — очі горять, радості повні штани! Так і я щаслива, найщасливіша
Сашко їхав на малу батьківщину. Мама чекала його завжди. І сестра Галя, звісно, теж…

You cannot copy content of this page