— Я вчора була в тата. Він якийсь увесь напружений, удає, що все гаразд,
— Мамо, я їсти хочу! — Дмитрик тряс її за руку, видно, вже давно.
— Олеже, а як же ти сам, без попередження? А де Наталя твоя? —
— Ти якась засмучена, Марино, що сталося? — лагідно запитала доньку Ірина Борисівна. —
— Чула, нового начальника відділення призначили? – підійшла до Надії Галина, теж операторка на
— Марійко, бігом додому. Тато з глузду з’їхав, здається. — Тато?? Що з ним??
Суботнього ранку Дарина приїхала до мами в передмістя. Опустивши очі, вона брела від автобусної
— Ти що, маєш сина? Чому ніколи про це не казав? — Мамо, відчепися,
— Я як Олена жити не можу, хоча в чомусь і заздрю, – каже
Софія Іванівна завмерла біля знайомої хвіртки, притулившись до шорстких дощок плоту, намагаючись перевести дух.