Святкування на честь тридцятип’ятиріччя Карини почалося досить жваво. Ігристе лилося рікою, закуски миттєво зникали з тарілок. Карина була душею компанії, піднімала тости, смішила бабусю Таїсію. — За нашу іменинницю! Нехай усі мрії збудуться! — проголосив Дмитро, цокаючись з усіма. — Дякую, рідненькі! Я така щаслива, що ви тут
Тридцятип’ятирічна Карина сяяла, як нова копійка. Свій день народження жінка вирішила відзначити в модному,
— Оленко, ти для мене як рідна дочка, — голосно промовила іменинниця, обіймаючи старшу невістку. — Звісно, мамо. А хіба може бути по-іншому, — відповіла та, посміхаючись. Катя сиділа навпроти іменинниці. Вона відчувала, як на неї спрямовані погляди родичів, немов усі чекали від неї якоїсь реакції. — А от наша молода невістка поки що соромиться
Валентина готувалася до свого шістдесятиліття цілий місяць. Замовила святковий торт у гарній пекарні, купила
Її хатинка була настільки стара, що стіни й стелі там буквально розвалювалися. — А навіщо ви будете витрачати гроші, якщо в нас є вільна земля в селі? — Мамо, вона ж належить тобі й дядькові Борі. Як ми будемо там будуватися? — Ну й що? Ми її просто так вам віддамо. Цей пустир нікому не потрібен
— Ця земля нікому не потрібна. Можеш бути спокійна, доню. На неї ніхто не
І тут ця невідома жінка насипає йому борщ, ніби з любов’ю, кидає туди ложку сметани, та не так, як вона, з нігтик, а цілу ложку, як він любить! Ах, зараза, знає, як догодити старому чорту
— Мамо, а ти чого сама приїхала? Де батько? — запитала Олеся, зустрічаючи матір
Гостинність — це ж наше обличчя. Як нагодую, як ставитимуся, так і вона синові моєму відповість. — Ой, — замахала руками мати. — Хто б казав. Скільки ти сліз пролила, скільки ти плазувала в городі у свекрухи, а другий день пам’ятаєш, ні? Усе погана. Чи забула зовсім?
— Щось ти багато наготувала сьогодні, Людо, неначе на весілля. — Майже, мамо. Майбутня
– Так, я відмовився. І що? Там робочий день з 8-ї! А добиратися годину з гаком. Це о котрій мені треба буде вставати? О 6-й годині? Та я так з глузду з’їду, а недосипання, між іншим, загробить здоров’я та нервову систему. Це доведено! – із викликом відповів чоловік
– Чоловік мені ще й не сказав, випадково дружина його двоюрідного брата проговорилася, уявляєш
— Мені потрібен торт! Я мати нареченого! Я його і продавати буду! — Марію Іванівну вже неможливо було зупинити такою дрібницею, як сором. — Та ні! Весілля моє, і зіпсувати його я не дам! — наречена рішуче приготувалася грудьми захищати весільний торт. Жінки зустрілися рівно на середині шляху до торта
— Мені потрібен торт! Я мати нареченого! Я його і продавати буду! — Марію
Хата записана на дружину ще до шлюбу, але в ремонт вкладався я — близько 500 тисяч гривень за всі роки, включно зі своїми руками. Дружина з тещею — максимум 100 тисяч. Є квартира в місті куплена в шлюбі. Швидше за все, переїду туди. Машина, мотоблок, електроінструменти — усе нажите
Ми прожили разом 15 років. Було всяке: радощі, сварки, сміх, втома. Двоє дітей, спільний
– А наш татусь — зрадник! – вигукнула Єва, вбігаючи до мами в кімнату. – Єво, як ти таке кажеш? – обурено спитала Аліна. – Це ж наш тато! Не можна про нього так! – Це ти нічого не знаєш! Сидиш тут красу наводиш чи зі своїми малолітками на пуантах скачеш! А татусь наш таке утнув
– А наш татусь — зрадник! – вигукнула Єва, вбігаючи до мами в кімнату.
— Чудово, — зрадів чоловік, дізнавшись про спадщину, що дісталася дружині. — продамо, я машину поміняю, на дачі камін давно хочу і взагалі… ти ж моя мільйонерка. А у Вероніки в голові тільки одне: сестра з дитиною на орендованій квартирі, а в неї дві
— Там такий тип, що нічого не залишиться ні моєму братові, ні сестрі, —

You cannot copy content of this page