Валентина, відставивши палицю вбік, важко опустилася на лаву і, примружившись, підвела очі до неба.
— Я хочу знати… Хто він? — Семене, — почала я, — послухай… —
Дві хати стояли осібно в наймальовничішому куточку приміського селища. Далі, за околицею, розкидалися широкі
Пориви вітру штовхали то в спину, допомагаючи тягти важкі санки, то швирляли в обличчя
Богдан часто згадував той день, коли вперше побачив Олю. Вона стояла біля кав’ярні, притискаючи
— Невже тут не знайдеться для мене чистого куточка? Та бодай у сарай ведіть!
Снігу за зиму навалило стільки, що навіть у місті кучугури стояли вище голови. Але
— Діду, рятуй! — приречено мовив Андрій, ледь переступивши поріг. — А просто так
Життя, мої любі, воно ж як те полотно: з одного боку вишивка гарна, а
— Аліночко, люба, це ж просто розкіш! — свекруха влетіла на кухню з рушником-тюрбаном