— Зелений ти ще, щоб мені вказувати, думаєш начальником поставили, то будеш тикати мені й премію урізати… — Рот затули, навчися спочатку розмовляти, – різко відповів Валерій, – неук сільський
“Ех, і покружляти ні з ким”, – зітхнув подумки Валерій, оглядаючи знайомий зал сільського
— Синочку, твоя наречена — моя ровесниця. Навіщо тобі така стара? Навколо повно дівчат твого віку. Я своєї згоди на цей шлюб не дам. А якщо не послухаєш матір, то знай, відречуся від тебе! Клянуся
— Синочку, твоя наречена — моя ровесниця. Навіщо тобі така стара? Навколо повно дівчат
Тітка Валя, у старій каракулевій шубі, на якій уже неодноразово перешивали ґудзики, бо з кожним роком їй дедалі важче й важче було влізти в неї. Дядько Борис в пижиковій шапці з радянських часів, місцями яку вже побила міль. Їхня шістнадцятирічна донька Віка в блискучій куртці і в червоних колготах. І восьмирічний Сергійко з водяним пристроєм у руках
Нарешті Мар’яна купила собі квартиру за іпотекою, хоч і не велику, однокімнатну, але тепер
— Чисто у Вас як, затишно… — А ти думала, що в мене хатинка на курячих ніжках, як у Баби Яги? Та не бійся ти, знімай пальтечко своє, он, уся в снігу. І марш до печі, зігрійся трохи. Піч у мене хоч і величезна, але я молоденьких дівчаток не їм, засовувати тебе туди не буду, – розсміялася господиня
Ніч огорнула село. Клавдія вмостившись в великому кріслі займалася вʼязанням, але тишу розірвав наполегливий
— Вчора суп був, сьогодні знову суп. Ти б мені м’яса посмажила хоч, мати. Мужик я чи як? Мужик, хто ж сперечається? Тільки пенсія в мене не велика. Комуналку заплати, за світло, за те, за інше, поки ліки куплю, ось і скінчилася пенсія
— Ой привіт, Тетянко. А це і є та сама Поліна? А я думаю,
– Ти їстимеш? – Люба зайшла у кімнату. – Так, зараз йду, вибач. Рівень пройду, – відмахнувся Ігор
– Ігор, ти йдеш? Вечеря холоне, – гукнула з коридору Люба. – Принеси сюди.
– А тобі що? Не настрибався ще, чи що? Ми з тобою пенсіонери. Хоч і молоді. А вона одягається, наче їй тридцять років, хоч теж у віці
Олександр Петрович одразу звернув увагу на нову сусідку у їхньому під’їзді. Жіночка приїхала місяць
– Добре тобі. Ти ж не думала, що ніхто нічого не дізнається? – Ольга постаралася відвести невдоволення Марії від спільної знайомої
– Подруго, невже це правда? – у голосі Ольги звучала непідробна цікавість і щире
Скоро ювілей у мене, готуюся ось, у ресторані вирішили відзначати. Вас із Юрком теж запросимо, май на увазі. А ти просто побалакати дзвониш, чи трапилося що
– Боже правий, що я роблю. Дожила, влаштувала слідкування за своїм же чоловіком! Почалося
– У гріху живете? Не розумію я цього, – і прикрикнула на Олену. – Ну чого стоїш стовпом? Чоловік у тебе не нагодований, ходімо я тобі картоплі дам, сала, яєчок від курочки, нещодавно зібрала. І молока наллю від моєї Марти
Олена йшла сільською дорогою на високих підборах і не розуміла, що відбувається навколо неї.

You cannot copy content of this page