Життєві історії 0
Картоплина випала з руки чоловіка. – Чого так дорого? — Так же ж Адретта, от і дорого. До того ж час такий – весна, а в цей час усе дорого. Та й відро, глянь, велике… Бери, не пошкодуєш. — Ні, ну Адретту можна взяти, але це дорого
Валентині дісталося гарне місце: якраз навпроти воріт. Заходять люди і прилавок бачать у торгових
Життєві історії 0
— Артему п’ять років, а Даринці – три. Їхня мама два роки тому закохалася і поїхала до свого нового чоловіка у Францію. Ось так я опинився батьком-одинаком. Якби не допомога мами, я б нізащо не впорався. — А чому вона залишила дітей? Чому не взяла їх із собою? – не витримала Марійка. — Не знаю, може, її чоловік не хотів
Марії було вже двадцять сім років. Навіть якби вона забула про це, їй би
Життєві історії 0
— Речі Ольки прибирай, це моя кімната, — скомандувала дочка, ледве переступивши поріг. — Валюшо. Ви сестрички. Це ваша спільна кімната тепер. Треба тобі нове ліжко тільки купити. — Ти мене не зрозуміла? Викидай цю сирітку, куди хочеш! У своєму домі я не збираюся тулитися з цією жебрачкою в одній кімнаті! — з натиском зауважила Валя
— Забирати додому не стану! Ви їй навіщо сказали? На що сподівалися? Я ж
Життєві історії 0
— То звідки я знав, що Чабанюки свою дівку ледачою виростили? Вони ж усе кричали, що їхня Любка – золото. Виходить, обдурили. А вже як вони зараз ходять і радіють, ще б пак: скинули її як баласт зі своїх ший, та на мене, дурного… А в селі добре, тихо шумить річка, коники в траві скрекочуть, зрідка мукають десь корови, чи то собака гавкає, чи то подає голос півень
— От же, – плюнув Василь, – взяв її, називається, заміж, а вона ні
Життєві історії 0
Але, як зазначає Олена Павлівна, “розкуштувала” вона принади дачного життя вже тоді, коли будинок став зручним та комфортним: чоловік провів газ, воду, облаштував санвузол у будинку, потім з’явилися прибудова, тераса, літня кухня з мангальною зоною
—  Донька образилася на мене, другий тиждень навіть не дзвонить, а від зятя я
Життєві історії 0
— Я, як мама, хочу захистити вас зі Славою від будь-яких необдуманих вчинків. Розумієш: мій Славко ще молодий, він у своїй голові, йому лише двадцять років… – Розумію, матусю, – каже Ніколь. — Не бійся, мені досвіду на трьох вистачить. Мені шістдесят
Моєму синові Славкові 20 років. Півроку вже як він зустрічається з якоюсь дівчиною, а
Життєві історії 0
Якось темної осінньої ночі пролунав стукіт у ворота. Вийшов Іван подивитися, кого в таку пору принесло. Біля хати зупинився віз. Керував ним кремезний бородатий мужик, а на соломі, вкрита рогожею, стогнала баба. — Чи тут знахар живе? – гучно запитав нічний відвідувач, – Здалеку ми, з Архипівки
Дід Демʼян встав сьогодні затемна, ще до півнів. У простий полотняний мішок склав окраєць
Життєві історії 0
— Що ви хочете?! — напружилася Тетяна. — Пирогів. — Я нові замовлення не беру. Все зайнято. — Мені й не треба замовлення. Мені треба по-своєму, по родинному. Стільки часу ми з тобою в одному будинку прожили, та й гості мої тебе добре знають
— Ну хто ж такі пироги робить? Подивися, яке тісто товсте! А начинки пошкодувала!
Життєві історії 0
– Здрастуйте! Приємно познайомитись із такою дружною родиною. Вибачте, якщо я не вчасно, – сміливо та жваво видала Олена, уважно і навіть з якимось викликом оглядаючи всіх, хто сидів за столом
– А це моя знайома, Олена! – з усмішкою сказав Михайло. – Хто? –
Життєві історії 0
Мама Петра, Зоя Іванівна якраз збиралася їхати до сусіднього містечка, щоб доглядати свою старшу сестру, яка була після лікарні
Петро повернувся додому, у рідне містечко після десяти років сімейного життя в обласному центрі.

You cannot copy content of this page