Рідне Слово – Сторінка 286

Життєві історії 0

Кішка не відповідала і лише дивилася на нього сумними зеленими очима. Одного разу він навіть затнувся, повертаючись із магазину з покупками

— Діду, адже вона так і лежить, — голос Марківни звучав жалісно, крізь сльози.

Життєві історії 0

— Погано людині самій бути. А це, мабуть, племінниця. Ось тільки як вони не схожі з тіткою Дашею. Та тиха, а ця бовтанка, тільки її й чути, голос не вщухає

Наталя вставила ключ у замкову щілину рідної квартири. Робочий день з його метушнею був

Життєві історії 0

— Коли жінка кохає, у неї на обличчі свято. А на обличчі твоєї Ані я ніякого свята не бачу. Не знаю, чим вона тебе зачарувала, але

Андрій зателефонував мамі і повідомив, що квартиру купив і скоро одружиться. — П’ять років

Життєві історії 0

Подруги із захопленням розглядали фото, базікаючи без зупинки: — Ох, яка люстра фантастична, мабуть, дуже дорога

Назар та Катерина орендували квартиру майже в самому центрі міста. — Подобається?, — запитав він, ледь

Життєві історії 0

У родині Михайленків на той час уже й син з’явився і хоч би як Аня не дивилася у Василя бік, з’явився чи то й справді не помічав, чи то удавав, що не помічає

— Гарний у тебе мужик, Віра, — хитро жмурячись, — говорила Аня, проходячи повз

Життєві історії 0

Приходить і каже, що я погана господиня, погана мати, та й взагалі гуляща, та й не красуня, і важити повинна не більше 52 кг. А я терпіла, кохала і терпіла

З самого дитинства я була дивною дитиною, друзів у мене практично не було, спілкувалася

Життєві історії 0

Такі місця сьогодні називають модним словом “сейфспейс”. У кожної дитини повинен бути безпечний простір, де вона може бути самим собою, не побоюючись засудження

Бабуся вміла і любила готувати просту сільську їжу. Але іноді вона мала бажання приготувати

Життєві історії 0

— Михайло Зорін, де живе? – вона так не хотіла вимовляти його ім’я, але довелося. — А, так тобі Мишко потрібен? Тут близько зовсім, пройдеш прямо, за рогом не звертай, а ось на другому перехресті йди наліво, а там дивись такий зелений будинок, гойдалки ще перед їхньою огорожею стоять. Це Мишко своїй дітворі встановив. Хороший мужик. А тобі для чого він? Родичка, чи що? — Так, – Тамара кивнула, задоволена тим, що дамочка і відповідь сама придумала, – далека родичка

Вийшовши з автобуса, на якому її неабияк потрясло, Тамара озирнулася на всі боки, немов

Життєві історії 0

— Щаслива ти, Анько, – говорила вона, протираючи виделки й ложки, – Олексійко в тебе не п’є, не грає, чужими дворами не вештається! Не те, що мій Мишко! Тут нещодавно на тиждень пропадав, я вже думала, замерз десь, усе йому пробачила заздалегідь, оплакувала вже… — І де він був? – раптом зацікавилася Ганна, яка слухала до цього мимо вух. — Та в сусідній хаті! – повідомила сестра, і засміялася, але сміх її був безрадісним

Дивацтва за Олексієм вона помітила давно. Він став частіше посміхатися, розправив плечі. «Неспроста» подумала

Життєві історії 0

— Твій тато в річці, – сказала Петро. — Як це: у річці? – із сумнівом запитав Павлик. — Не знаю. Але бабуся так сказала. А вона все знає. І тоді Павлик і Петро вирішили піти в експедицію, шукати його батька. Експедицію Петрик придумав, сказав, що потрібно зібратися, взяти сірники, їжу, теплий одяг. Він це по телевізору бачив, і Павлик повірив другу. Експедицію вони вирішили тримати потай: Павлик був упевнений, що Уляна не відпустить його одного

Братом він був їй тільки за батьком, матері в них були різні. Коли мама