Рідне Слово – Сторінка 312

Життєві історії 0

У сім’ї батька було спокійно і напрочуд тихо. Нова дружина Олена не кричала через дрібниці. Вона взагалі, розмовляла наспівуючи, немов розповідала притчу. Батько був м’який з нею і часто посміхався, обіймав, жартував. Його синові в новій сім’ї ледь виповнилося три роки, і з боку було мило спостерігати всі ці радісні моменти батьківства. Степанові хотілося ввібрати в себе, наче губка, цю романтику стосунків, ці неймовірні погляди, щоб потім повторити у своїй сім’ї, знати як поводитися з тією, що буде його єдиною і коханою

— Я переїжджаю до батька, з ним краще, – спокійно сказав син. У Ольги

Життєві історії 0

— Оце так, ось і був я начебто дурнем весь свій вік. А чому? Усе гнався не за тим, що всередині, а що зовні. Красу виглядав, а не душу… Ех, якби повернути молоді роки, то одружився б я з тобою, Марійко, найдобрішою жінкою, яку я тільки бачив… – витер очі Федорович

Марія Іванівна виходила на пенсію. Сім’ї їй Господь не дав, напевно, через скромну зовнішність

Життєві історії 0

Чоловік так раптом перейшов на «ти» і сунув бутерброд в руку Ларисі Андріївні. Вона хотіла відмовитися, але раптом зрозуміла, що страшенно хоче їсти

— Пані, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий чоловік. Чоловік,

Життєві історії 0

У неї була няня, а у мами хатня робітниця і куховарка. Тільки Світлана все одно була дуже нещасною дитиною. В оточенні дуже дорогих іграшок та речей, вона жила немов в кіно, зовсім несправжнім життям

Ірина дуже акуратно складала в старий брудний пакет порожні пляшки. Біля цього кафе пляшки

Життєві історії 0

Іра дивилася на сірооку, кучеряву дівчинку, яка з апетитом наминала цукерки, і з сумом думала про те, що багато чого б віддала за таке диво. Жінка непомітно змахнула сльозу зі щоки і пригнічено зітхнула. Вона давно переконалася в тому, що люди не цінують того, що доля їм дає

— Що ти там возишся так довго? Швидше одягнутися не можеш? Кофту заправ кофту.

Життєві історії 0

Я намагалася поводитися добре, щоб не засмучувати маму, тата і тебе. У мене багато іграшок і є рибка Боня. Інших тварин мені не можна, у мене алергія. Не даруй мені нових іграшок та інших подарунків. Краще зроби так, щоб мій тато проводив більше часу зі мною. І розповідав мені казки на ніч, як раніше. Дякую. До побачення». – Нижче був намальований цирк і чоловічки, що тримаються за руки. Поруч було підписано «мама», «тато», «я». Степан не міг збагнути, чи це почерк його дочки

Степан повертався додому з новорічного корпоративу. Таксі неквапливо їхало нічним містом, що палало різнокольоровими

Життєві історії 0

Тридцять першого зранку закрутилося все. Марина металася між кухнею і кімнатою, Денис намагався налаштувати караоке-систему. О шостій вечора почали збиратися гості. — Ух ти, як у вас красиво! – захоплювалася Олена, оглядаючи квартиру. – Прямо як у журналі! — А пам’ятаєш, як того року у твоєї мами були? – раптом запитав Саша. – Теж здорово було. Особливо цей її торт

— Маринко, дивись які іграшки класні! – Денис тримав у руках коробку з вінтажними

Життєві історії 0

— Як ти думаєш, якби я відразу зізнався Світлані, вона б прийняла мою дочку? — Ну, звідки я знаю? — відповіла Лідія. – Я прийняла б, якби кохала тебе по-справжньому

Лідія була дівчиною симпатичною, але простенькою і нічим не вирізнялася серед своїх подруг. Усміхнена,

Життєві історії 0

— Ти краще закусуй, закусуй. — підштовхнула чоловіка ліктем Оленку свекруха Ганна Семенівна. “Закусуй, закусуй” — передражнила про себе Олена

Олена втомлено оглянула новорічний стіл: накрили, постаралися, і подарунки Олексію з Ксенією купили, тепер,

Життєві історії 0

Важко зітхнувши, Гліб роздягнувся і пройшов на кухню, у роті з учорашнього дня не було жодної крихти, від голоду і втоми вже паморочилося в голові, але на кухонному столі на нього чекала лише самотня пачка локшини швидкого приготування. Але звідки ж тоді відчувався цей чудовий запах справжньої домашньої їжі, яку Тамара вже не готувала, напевно, цілу вічність. Здебільшого вони купували вже готові страви в супермаркеті неподалік. Його погляд упав на відро для сміття, в якому лежали пакування з-під їжі з логотипом не такого вже й дешевого кафе, що розташоване через дорогу

Гліб познайомився з Тамарою, коли приїхав у невелике містечко у відрядження. Дівчина швидко запаморочила