Поки ми працювали, я вставала раніше, готувала сніданок на нас із чоловіком, і він підвозив мене до роботи. Зараз я в декретній відпустці, дитині лише півроку, тому якщо вона спить, то я теж не встаю.
Часто лягаю спати тільки під ранок. Чоловік ображається, що доводиться самому смажити яєчню та робити каву.
Але чому я маю вставати, якщо він доросла людина і може подбати про себе сам? Адже я цілий день з дитиною, дуже втомлююся, але при цьому і прибираю, і в магазин за продуктами йду, готую вечерю.
Але у чоловіка з’являються до мене нові претензії. Він сказав, що міг би й сам жити без сім’ї.
Виходить, що він одружився тільки заради того, щоб дружина створювала йому комфорт? А дитина тоді й зовсім не потрібна!
До якої він, до речі, зовсім байдужий. Коли я йому говорю, щоб пограв із сином, він відповідає, що буде спілкуватися, коли він підросте, а зараз йому нецікаво з ним.
Почуваюся приниженою. Якщо враховувати, що квартира чоловіка, то я зовсім безправна.
На нашій старенькій кухні пахло м’ятою та свіжим пирогом, але розмова клеїлася важко. Я дивилася…
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…