Я закохалася в чоловіка, будучи 6 років у щасливих стосунках із іншим, де мене носять на руках, дуже сподівалася, що це швидкоплинне захоплення та сплеск емоцій, але мабуть ні

Я закохалася в чоловіка, будучи 6 років у щасливих стосунках із іншим, де мене носять на руках. Дуже сподівалася, що це швидкоплинне захоплення та сплеск емоцій, але мабуть ні.

Коли бачу свого чоловіка, думаю про іншого. І було б усе набагато зрозуміліше, якби той, про кого я думаю зміг зробити якісь дії.

Я йому подобаюсь, але наявність у мене пари його мабуть ввела в якусь прострацію в результаті, хоча спочатку він про це знав. Нещодавно він побачив моє фото із коханим в інтернеті, після чого почав мене просто ігнорувати.

Він почав вести “подвійну гру”, а я цього не хочу. Але й уникати нинішніх відносин я готова лише у разі взаємності та у разі прояву адекватної готовності та ініціативності.

Що це таке? Злякався? Усунувся?

До цього стільки розмов було, що я розійдуся, що разом житимемо і всяке інше.
Є думки, що Всесвіт уберігає мене від дурної помилки.

Але прикро за наявність емоцій та почуттів. Ще гірше я почуваюся по відношенню до свого коханого, який абсолютно щиро мене обожнює.

Мені соромно себе. І від тих нерозділених почуттів прикро.

Не знаю як бути. Як із цим впоратися? Як забути?

Як утихомирити свої почуття до тієї людини? Що робити взагалі? Поговорити? Пояснити?

Після ігнор у свій бік мені важко робити крок, а перестати думати про це зовсім не можу. Все дуже болить усередині.