Мати свою я дуже не любив, але завжди поважав і ставився до неї поблажливо навіть у випадках, коли вона була неправа. Проте всьому є межа.
Її поведінка стає нестерпною, мене це дратує, адже зараз вона мешкає зі мною. Причиною її переїзду стала хвороба, бо доглядати її більше нема кому.
Звичайно, можна було б віддати її в будинок для людей похилого віку, але мені здається це не зовсім коректним. Все-таки вона моя мати, яка явно заслуговує на кращу старість.
Однак зараз уже пішов четвертий місяць, як вона зі мною живе, і я просто більше не можу цього витримувати. Вона поводиться так, ніби я досі маленька дитина, яка потребує догляду.
Я завжди говорю їй лежати в ліжку і просити щось, якщо потрібно. Не вставати зайвий раз і таке інше.
Але вона мене не слухає і намагається господарювати по дому. У мій бік також йдуть закиди щодо того, що я живу не так, жінки у мене немає і все в такому дусі.
Чому їй здається, що якщо вона живе в моїй квартирі, то може поводитися подібним чином. Невже вона не розуміє, що я доросла людина, яка здатна самостійно нести відповідальність за своє життя.
Однак їй чомусь здається, що я не здатний потурбуватися про себе. І я намагався з нею про це поговорити.
Пояснити, що так поводитись не можна і не потрібно, але вона відмовляється мене слухати. Не приховуватиму, що мені це вже набридло.
Її життя в мене починає ставати великою проблемою. Адже насправді я жертвую багатьом, дозволяючи їй залишатися в мене.
А замість нормального життя та поведінки отримую такі ось витівки. Бачу, що таки настане той день, коли я просто здам її в будинок для людей похилого віку, щоб хоч чогось навчити.
Я вирішив порадитися з друзями, чи потрібно здавати мати в будинок похилого віку і був дуже здивований їхнім порадам. Коли я розповів про це друзям, вони навіть не думали підтримати мене. Всі як один сказали, що я до неї дуже строгий і не враховую її старість.
Це справді так, але мені здається, що я й не винен. Адже в старості людина має бути дещо досвідченішою, ніж у звичайному житті.
Чому ж зараз вона поводиться так, ніби я знаю більше за неї? Давати потурання можна дітям, які ще нічого не розуміють.
Однак тут йдеться про дорослу жінку, яка до того ж колишній педагог. Вона все життя навчала і повинна знати, що відчувають діти, коли батьки до них так ставляться у дорослому віці.
Ось не знаю, як довго я ще зможу протриматися, але моє терпіння добігає кінця. В будинок похилого віку ще не дзвонив.
