Рідна сестра оголосила, що чекає дитину, потім виявилося, що батько дитини не визнає і одружуватися відмовляється, так ми опинилися в одній кімнаті ще з маленькою дитиною

Після розлучення батьків ми з сестрою та мамою залишилися жити в однокімнатній квартирі. Сестра молодша за мене на два роки, мама завжди любила її більше, або мені це просто так здавалося.

Може, ще тому, що я схожа на батька, а вона на маму. Я пішла працювати, щоб допомогти мамі, а сестра після школи на вимогу мами вступила до університету.

Спочатку на бюджет потім перевелася на платне, оскільки стояло питання про відрахування. Перший конфлікт стався через те, що я відмовилася платити за навчання.

Мати сильно засмутилася, почала дорікати мені за черствість і егоїзм, сказавши, що це вигідно нам усім, оскільки, маючи диплом, сестра зможе в майбутньому забезпечити не лише себе, а й нас.

Але сестра не горіла бажанням вчитися, розважалася на дискотеках, змінювала хлопців, говорила, що таким чином шукає найкращий варіант для заміжжя. І одного разу оголосила, що чекає дитину.

Потім виявилося, що батько дитини не визнає і одружуватися відмовляється. Так ми опинилися в одній кімнаті ще з маленькою дитиною.

Життя здавалося мені суцільним пеклом, дитина постійно плакала, сестра не поспішала за нею доглядати, постійно хотіла спати. Скінчилося тим, що мама сказала, що тут нам усім тісно, і що я повинна шукати собі квартиру.

Я не кажу вже про те, що я прив’язалася до племінника, але для мене було дуже прикро, що я виявилася зайвою у своїй сім’ї, яку ще й забезпечувала. За місяць я з’їхала, пообіцявши собі спілкуватися з рідними якнайменше.

Щоб заповнити душевну порожнечу, я знайшла підробіток, і думати про все це не було часу. Мрія вчитися мене не покидала, і я почала відкладати гроші.

В цей час з’явився батько, подзвонив мені і дізнавшись, що я живу на орендованій квартирі, запропонував переїхати до нього. Вони з бабусею мешкали в іншому місті.

Коли я сказала про це мамі, вона звинуватила мене в зраді, і заборонила не те щоб їхати до батька, а навіть спілкуватися з ним.

Але все обміркувавши, я вирішила, що мене тут нічого не тримає, а там і житло є, і можливостей більше, столиця все-таки, як ні як. Та й не почуваюся з мамою та сестрою близькими родичами, я для них завжди була на другому плані.

І ось я збираюся їхати, але не знаю, як сказати про це матері, розумію, що можу втратити її назавжди, оскільки вона точно не пробачить мені такого кроку.

You cannot copy content of this page