Головна

Selena

Прийшла посилка, відкрили вдома коробку і побігли вікна відчиняти. Ось воно – як у секонді лежало, упаковане в дитячий спальник, то його ніхто не виправ, не провітрив. На тобі, Боже, що нам не гоже! Речі відверто заношені, з дірками, шви розійшлися. Чому це замість смітника дісталося моїй дитині, я хотіла особисто запитати в родички. Дуже була зла
Життєві історії 0
Мій чоловік з маленького закарпатського селища. Там живуть його батьки і численні родичі. Шляхом хитросплетінь долі наша з чоловіком сім’я переїхала жити на мою батьківщину – місто Полтава.
— От хто вона тестю і тещі мого брата? – обурюється Настя, – Як я маю її привезти до них на дачу? Знайомтеся, моя свекруха чи що? Маячня. Та й незручно мені за неї. Чоловікові теж незручно за те, що мама така нав’язлива. Ми навіть шифруватися пробували, так вона примудрилася до нас приїхати в той день, коли сестра моя відзначала 10 років своєму синові. Ну знаєш: «Я під дверима стою, а ви де? Іменини у племінника? А що мені не покликали? Я б теж хотіла розважитися»
Життєві історії 0
У тітки був ювілей, – розповідає Настя, – вони ж за містом живуть, нас запросили, там шашлик, баня, велика компанія зібралася. Час провели просто чудово, щоправда, свекруха образилася
— Я за дітьми скучила. Якщо в чому була винна, за те відсиділа, – сказала Анастасія. — А вони не сумували за матір’ю яка забрала в людини життя, – у відповідь вколола Зіна. Вона завжди була гостра на язик, завжди недолюблювала красиву Анастасію
Життєві історії 0
Мільйон разів вона мріяла, як буде ось так сидіти в плацкартному вагоні, дивитися у вікно. Хотілося скоріше побачити дітей, обійняти їх. Як вони зустрінуть її? Очікування зустрічі часто
Мамо, я прийшов до тебе по підтримку,- почав нервувати Михайло. — За підтримкою? А що ж ти не питав у матері раніше, – завелася вона, – дорослий, самостійний, а оця твоя… фіфа, та Люська, хоч би яка була, у неї слово мам, з язика не злазить, їй, що не кажи в очі, все одне – божа роса, я кричу на неї, вона на мене, посваримось, сядемо чаю поп’ємо й обговоримо все. А ця твоя, що
Життєві історії 0
— У вікно дивлюся, що і цього не можна? – зло відповіла літня жінка. — Та чому ж не можна, просто… у вас же тиха година мала бути.
Жити хочеться, розумієте? Жити! Так, я звичайна людина. Не геній. Не дуже важлива персона. Людей не рятую, не вчу. Просто водій. Звичайне життя в мене. Дім, робота, дружина, донька. Скоро онук буде. Хочеться просто жити. Бачити, як поруч люди живуть. На світ дивитися. На дорогу. Їхати хочу. Не хочу покидати життя! А мені сказали, що півроку максимум. Не хочу! Не можу
Життєві історії 0
— Василю було соромно перед пасажирами. Він їхав і схлипував, як дитина. Бувало, що гіркі сльози накочувалися і заважали вести автобус. Хотілося кричати, але не можна. А в
— Бабусю, але це ж зовсім не те! – розчаровано вигукнув іменинник. І мама Поліни якось відразу, дуже швидко вихопила в онука подарунок і вибухнула гнівною тирадою: — Ах, не те! А не соромно тобі в літньої бабусі подарунок клянчити, га? А в бабусі тільки пенсія. Телефон тобі не гарний? Бач ти який! Ще соплі не висохли, а який меркантильний! Тобі не казали батьки, що вимагати подарунки дуже негарно? Ні? І про прислів’я, що дарованому коню в зуби не дивляться, ти не чув
Життєві історії 0
Іменини нашого сина видалися дуже неприємними і для нас, а для сина взагалі перетворилися на якесь пекло, – розповідає Поліна. – І найсумніше, що це все влаштувала моя
— Лідо, як би ти не злилася, a обід готуй для чоловіка завжди. Ти можеш не розмовляти з чоловіком, тоді мовчки подай на стіл. Ти можеш злитися, нервувати, але годувати чоловіка повинна. Голодний мужик, це звір, до голодного ти не достукаєшся, йому марно що-небудь доводити, пояснювати. Йому не ти, a голодний шлунок диктує правила. Погодуй, напої, a потім дай такої прочуханки, якщо він не правий, щоб він знав, що дружина завжди права, навіть якщо не права. Але при цьому не підвищуй голосу, a говори твердо й переконливо
Життєві історії 0
Ліда дивилася на свекруху і думала: «Ну якою ж треба бути покірливою служницею у свого чоловіка, щоб знімати з нього чоботи. Мало того, що він випив, лика не
І ось тепер, як грім серед ясного неба: опікуни хочуть повернути дитину. — Вітьку повернути? – Дмитрич навіть присвиснув. – Денисе Васильовичу, серйозне щось сталося? Що накоїв він? — Та в тому й річ, Іване, що нічого не накоїв. Вчиться добре, не хуліганить. Та ось дружина нашому прийомному батькові поставила умову: або я, або він. Не змогла ні звикнути, ні полюбити. Каже, втомилася себе переламувати, проблеми з психікою почалися
Життєві історії 0
— Як це, повернути Вітю? Вони при своєму розумі? Хлопчина тільки звик, усе налагодилося… Денис Васильович поклав слухавку і насупився. Директором цього дитячого будинку в невеликому містечку він
Нам із Оленою по дев’яносто років. Скільки прожили?! Скоро йти у вічність, а поруч нікого немає. Доньки Наталки вже немає, шістдесяти їй ще не було. Максим загинув. Є онука, Оксана, так вона за кордоном живе вже років двадцять. Про дідуся з бабусею і не згадує. У неї вже й діти, напевно, великі
Життєві історії 0
Дідусь насилу піднявся з ліжка і, тримаючись за стінку, пішов у сусідню кімнату. У світлі нічної лампи, підсліпуватими очима подивився на свою лежачу дружину: «Не ворушиться! Чи все
Уже п’ятнадцять років сім’я Олексія є головною темою всіх селищних розмов і пліток. Відтоді, як Богдана, головна красуня селища, вийшла заміж за Олексія – клишоногого некрасивого хлопця
Життєві історії 0
— Олексію, – закричала Валентина Гаврилівна, яка забігла у двір. — Що мама? – з корівника вийшов її син. — Знову твоя благовірна на заробітки подалася? А тебе

You cannot copy content of this page