Головна

Selena

— Сашко?! — Він! Паразит такий! Вислідкував Іринку, коли та до річки пішла, і ув’язався слідом. Як вийшло, каже, що сам не розуміє. Знайшло щось. Мовляв, подобалася вона йому давно, а дивитися в його бік навіть не хотіла. Він уже і так і сяк до неї, а все не те. От і перемкнуло… — Я йому влаштую, гаду! – Віктор схопився було, але Світлана схопила його за руку
Життєві історії 0
— Не чіпай мене! Відпусти! Не треба! Крик рознісся над водою і затих, майже ніким не почутий і не зрозумілий. Липнева спека приглушила звук, недбало відмахнувшись від відчаю,
Я зателефонувала – відповіла дівчина на ім’я Ірина, запросила приїхати в будинок на околиці міста. Я приїхала, мене з посмішкою зустріла господиня, ми познайомилися. Увійшовши в будинок, я побачила дітей, які вибігли і дивилися на мене з цікавістю. Як виявилося, у будинку проживала сім’я з 5 осіб: дружина з чоловіком і троє дітей: 14, 10 і 8 років – 2 дівчинки та наймолодший хлопчик. Пізніше додому приїхав і глава сім’ї – Микола
Життєві історії 0
Мені 17 років, скоро буде 18. Усе почалося з того, що торік, після закінчення школи, виникла необхідність вступати до вишу. Сама я з невеликого містечка, єдина дитина в
— Катю, я тебе завжди любив і мені навіть приємно було, коли в школі нас дражнили, що ти моя, раз ти Михайленко Катя. Ти будеш моєю дружиною по-справжньому, Катю? – і Мишко став нервово крутити ґудзик на куртці, чекаючи її відповіді… Через місяць вони одружилися. А через рік Катя вже няньчила своїх малюків, у них із Мишком зʼявилася двійня
Життєві історії 0
Катруся не збиралася ще два роки вчитися в школі. Навчання, на жаль, точно не для неї. Ну а що робити, не всім же бути висококласними фахівцями. Вона знайде
Так, недарма ж кажуть, що маленькі дітки – маленькі біди. А ще кажуть, що маленькі дітки спати не дають, а з великими сам не заснеш. Який уже тут сон, коли такі справи в сім’ї кояться! Ледве почався другий курс, і отримуйте! Одружується він
Життєві історії 0
— Мамо, ну ти ж у мене добра, добра, добра, розуміюча! Ти ж мене завжди і в усьому підтримувала, що зараз не так? Чому ти все так близько
— Чоловіки, йдіть у зал, посидьте! Ми з Мариною поки що що-небудь приготуємо, – сказала господиня злегка розлюченим голосом. Коли зайшли на кухню, вона продовжила обурюватися: — Бачте, вона має гарно одягатися, адже їй шістнадцять років, а мамі й так зійде, адже вона літня, – глянувши на подругу, здивовано запитала. – Марино, ти що посміхаєшся
Життєві історії 0
Чоловікові на картку переказали зарплату, та ще й більшу, ніж зазвичай, ось Марина і повела його магазинами, сподіваючись, що і їй дістанеться що-небудь з обновок. Адже і в
— А наліво він від тебе ходить теж, бо кохає? – поцікавилася Анастасія, – Що ти так на мене дивишся? Ой, тільки не вдавай, що не знаєш ні про що, все селище знає, що Митько твій жодної спідниці не пропустить, аби та була згодна. Днями, наприклад, я його на власні очі з Марією бачила, ну з тією, яка завгоспом у клубі, а нещодавно ще він до нової бухгалтерки клини підбивав
Життєві історії 0
— Ой, Людко, що, знову? – важко зітхнула напарниця Людмили, Настя, побачивши “розмальоване” обличчя своєї колеги. — Сил моїх більше немає! – Людмила втомлено опустилася на стілець, підняла
— Звісно, знайшла собі партію до пари. Голодранця без гроша за душею, ні розуму, ні таланту! Хоча, чого я очікувала? Нерозумно було сподіватися, що ти зумієш самостійно знайти собі нормального чоловіка. Діна мовчала, слухаючи наповнені отрутою промови матері. Губи її тремтіли, а в очах стояли сльози. Побачивши, що дівчина просто терпить усе це, навіть не намагаючись якось себе захистити, Вадим вирішив узяти ситуацію у свої руки
Життєві історії 0
— Та як ти смієш? Невдячна! Я тебе ростила, пожертвувала своїм життям, своєю свободою заради тебе, а ти! — А що я, мамо? – Діана втомлено дивилася на
— Ти що таке говориш, Дашко? Як це – жити, як жили? А дитинка як же? Люди ж усякі, пліткувати будуть, чи дарма кажуть, що на людський рот не накинеш хустку? Ой, щось буде, Дашенько? Горе ж яке, ой-ой-ой-ой! — Та що там буде, тітко Ніно? Я своїх трьох он виростила, і онука підніму, якщо треба. Що ти голосиш, немов хтось віддав Богу душу? Навпаки, радість, людина нова скоро зʼявиться на світ. Ніхто цю людину в дитячий будинок не відправить, ніхто від неї не відмовляється. Здалося тобі
Життєві історії 0
— Сусідко, а ти чого тут стоїш? Підслуховуєш? — Оох, гріхи наші тяжкі… Та що ж це робиться, Дашко? А раптом і правда, як дитина в неї зʼявиться,
Навіщо відпускати від себе коханих? Відривати, з болем і сльозами? Хіба не можна просто бути поруч, надавши їм самим право вирішувати, як жити? Коли ми вчимо їх ходити, то водимо за руку. А потім приходить момент, коли потрібно відпустити від себе. Інакше дитина не піде сама… Хіба не так? — Може, ти й маєш рацію, Галю… Але як же це складно
Життєві історії 0
— Гірко! – заревіла вкотре рідня, і Марина поморщилася, піднімаючись з-за столу слідом за своїм новоспеченим чоловіком. — Раз, два, три… – почали рахувати напідпитку гості, а Вадим
Сама хата була доглянутою, з піччю в кухні та лежанкою в кімнаті, з невеличкою світлою верандою і гарним подвір’ям. Угоду оформили швидко. Не встигла Галина отямитися, як Марина вже організувала її переїзд, взявши на своїй роботі невелику відпустку. Тиждень сестри прибирали всю хату, прали й сушили білизну, фіранки, підлогу. Печі були підремонтовані й вибілені пічником, а комора наповнилася привезеними з міста продуктами та господарськими товарами
Життєві історії 0
Дві сестри Галина і Марина були дружні все життя, хоча різниця у віці у них була пристойна – вісім років. Зазвичай у такій віковій різниці брати чи сестри

You cannot copy content of this page