— Ти ж сам зовсім не працюєш… — Ти в мене ще поговори, – крізь зуби промовив чоловік і став загрозливо насуватися. – А ну швидко збігала в магазин! Удома навіть поїсти нічого
— Ти де ходиш? – грубо запитав Прохор у дружини, яка увійшла у квартиру. — Я на роботі була. — Адже сьогодні субота! — Так я і по
— Це ж просто, – вважає Карина. – Дзвонить свекруха чоловікові моєму і каже: «Ти до бабусі ввечері збирався? Не треба, не їдь. Вона на похорон поїхала, у її приятельки сина не стало». А бабусі, відповідно, навпаки плете: «Син сказав, що роботи – валом, не приїдуть вони сьогодні, не чекай». Ось так. Дзвонити й уточнювати? Та на думку не спало, що може бути така підступність
— Ми взагалі спочатку нічого не зрозуміли: як так? Бабуся завжди була рада нам, якщо знала, що ми приїхати збираємося, ніколи нікуди не йшла і не виїжджала, –
— Міра, ну як так можна, – не витримала Любов Олексіївна одного разу, забігши в гості в п’ятницю ввечері. – Ну тут же дитина в тебе ходить, повзає, усе чіпає, до рота все тягне. Підлога липка, плита засмічена, вікна востаннє милися ще до того як ви заїхали сюди, як і унітаз, напевно. Тобі самій не гидко хіба? Ремонт ремонтом, але чистоту в будинку, де дитина живе, можна ж навести
— Скільки живуть, стільки в них цей бардак, – каже Любов Олексіївна. – Але моє терпіння до кінця підійшло, не приберуть до кінця місяця – на вихід. —
Слова колишнього чоловіка долинали до неї немов через товщу води. Їй здавалося, що вона говорить із небіжчиком, давно і сумно оплаканим… Двадцять дев’ять років тому, коли синові був лише рік, чоловік поїхав на заробітки і пропав без сліду. Лише один раз він надіслав звісточку, що дістався до пункту призначення, і відтоді жодного слова, жодної звістки
Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки дискомфортно
Гена почав діставати речі й жахнувся… Уся, абсолютно вся білизна була рожевого кольору. Профарбувалася ідеально. Гена застогнав. До нього підбіг син і розреготався. — Вибач, тату… – давився хлопчик. – Зараз, почекай, я знаю що робити. Синок Михайло мовчки відкрив сайт ритуальних послуг і показав батькові варіанти траурних вінків і труни
— А вона нічого так… Соковита жіночка, – мрійливо підкрутив вуса Аркадій, задивившись на нову сусідку. Чоловік її, щуплий, непоказний чоловʼяга, вивантажував речі з кузова автівки, а «богиня
Давай так, ви відкладете плани на дитину, на час. У вас не горить, ви ще молоді, нехай спочатку Оксана дитину заведе. Зараз ви маєте трохи зекономити, і віддавати зарплату Микити Оксані. Нічого страшного, притиснетеся трохи, відмовите собі в чомусь. Ви, я дивлюся, – жінка розвела руками на всі боки, – шикарно живете, ні в чому собі не відмовляєте
Була глибока та темна ніч, і Юля спокійно спала у своєму ліжку, коли її розбудив звичний шум у передпокої. Спочатку це був гуркіт, потім скандальні голоси. Як завжди!
Виявилося, у жінки вельми своєрідне почуття гумору і величезна кількість вільного часу. Адже вона зробила траурне фото не тільки тата Іри, а й її матері, хрещеної та самої невістки! Розібравши повідомлення, Іра з жахом виявила, що ці фото бачили багато її знайомих. Побачили і були збиті з пантелику. Адже виходило, що на той світ вирушила вся її сім’я
— Мамо, ти сама хоч розумієш, що зробила? – Олег схопився за голову від побаченого і не міг повірити в те, що його мати може зробити таке, залишаючись
— Мамо, мені здається, це чудова ідея. Що, зрештою, ти втрачаєш? У цій установі тобі забезпечать і догляд, і турботу, і харчування, і розваги, житимеш, як у Христа за пазухою. Ні про що думати не доведеться, там же, мамо, все безкоштовно! Я тебе буду відвідувати, приїжджати щотижня. Тільки ти мені картку свою пенсійну залиш – я, як пенсія твоя приходитиме, буду гостинці купувати й одразу ж до тебе приїжджати
— Не зможу я, мамо, за тобою доглядати. По-перше, я чоловік, і негоже мені дивитися на тебе роздягнену. По-друге, у мене самого слабке здоров’я. От не дай Боже,
— Гроші її? – я розлютилася, – А планшет в однокласниці розбила не вона? Чому із сімейного бюджету повинні оплачувати? Вона наступного разу молоток візьме і піде чиюсь машину трощити і що? Нам у борги залізти, але ті гроші не чіпати?
Заміжня я вже 4 роки. У чоловіка шлюб другий, від першого є дочка, їй зараз 10 років. У нас 2 роки тому зʼявилася спільна дитина, я зараз у
— А кому ще вірити, якщо не сестрі рідній, – хитає головою Софія Тимофіївна, – та в нашій рідні ніколи такого не водилося, позичали, віддавали, ніяких розписок не питали. Батьки нас виховували, що ми одне в одного – ближче немає. Та й раніше я Любі гроші давала, але вона завжди повертала
— Хто ж ще допоможе, як не рідна сестра – так і сказала, уявляєш, – розмовляє з близькою подругою Софія Тимофіївна, – це замість віддачі грошей! Від кого

You cannot copy content of this page