— Квартиру дідуся Рити продати зібралася?! Мамо, та ти не з глузду з’їхала? І так живеш безкоштовно, як сир у маслі катаєшся! А Рита вічно трясеться як там, що! А тепер такі новини! У тебе жар? Гарячка? Може, лікаря викликати? – уже не стримався Роман
— Алло, Рито, терміново приїжджай до мене! Я спізнююся на літак! Ти повинна мене відвезти, щоб я встигла, – дзвінок свекрухи застав зненацька. Рита якраз збиралася виїжджати на
— Але я не можу без сукні… Це ж весілля! Один раз і на все життя!  — До чого тобі ця ганчірка?! У мене в шафі на дачі вже одна така висить… Один раз одягнена, але все життя тепер у шафі місце займатиме.  — Не зрозуміла? Звідки в тебе воно? – Олена розплющила очі.  — Колишня дружина витратила половину весільного бюджету на сукню, одягла один раз і все.  — А чому не забрала її?  — Тому що я її оплатив і не віддав їй, тепер розумію, що не даремно
Іван зустрів Олену у волонтерському центрі. Щоправда, прийшов він туди не допомагати знедоленим, а шукати дівчину для стосунків. На такий дивний вчинок його підбив друг. — Якщо дівчина
— Марійка вирішила стати бізнесвумен, – каже Римма, – потрібен був кредит, вона і підписалася на авантюру за порадою чоловіка: взяти в борг у «авторитетних»людей
— Мій чоловік Михайло, – розповідає Римма, – молодша дитина у свекрухи, є ще сестра Марія, з її батьком Антоніна Андріївна розлучилася, коли Марійці було лише 4 роки.
Хтось вирішив поставити експеримент, виділили приміщення, організували ліжка і харчування, зібрали важких і неуспішних дітей, і дітей із неблагополучних сімей, зробили для них міський табір із заняттями з предметів і психологами. Поставили завдання, щоб школярі наздогнали своїх однолітків. На кожну вікову групу виділили по 2 психологи
Сімнадцять років тому, я закінчувала Інститут практичної психології, і нам потрібно було пройти практику. Я пішла туди працювати не за покликом серця. Друга вища, а цю роботу зараховували
Ти… передала мені привіт із того світу… від моєї мами… Від моєї біологічної мами. Я навіть і не знав про її існування. Мене виховали інші люди, які ні словом не обмовилися про те, що я прийомний. Коли ж учора ти стільки всього наговорила, адресоване мені, я мимоволі почав замислюватися про це. Потім я зателефонував батькам. Я був шокований їхнім зізнанням
— Ну що, Ольго, жива? Усе нормально? А ти не хотіла повертатися! Ігор Олексійович – лікар, стояв біля палаті біля ліжка молодої дівчини, якій лише шість годин тому
— Потрібно було замовити столик у ресторані. Навіть не уявляю, чим же ти здивуєш нас на Новий рік? Я панської статі, звикла харчуватися добре і не буду набивати шлунок твоїми салатами, – сказала свекруха, не помічаючи, що Ольга взувається в передпокої. — Нічим не здивую. Хочете готувати – ставайте до плити
— Що будеш подавати на свято? Я звикла харчуватися добре і не буду набивати шлунок твоїми майонезними салатами, – сказала свекруха з виглядом господині. — Нічим не здивую.
— Ну їй пощастило, – відповідав зять, – вона знайшла місце, а мені куди їхати, тим паче в теперішній час? Охоронцем? Ну так на такій роботі багато не заробиш. І потім, це Юльку наш дохід не влаштовує, це їй треба лахміття, відпочинок і манікюри, а мені всього вистачає, чому я через її забаганки маю напружуватися і змінювати свій звичний життєвий уклад
У знайомих мені сім’ях, здебільшого працюють обоє: тягнуть віз разом. А що робити, якщо одного все влаштовує, а другий з подружжя не готовий змиритися з убогістю сімейного бюджету?
Хоче Настя волосся в синій колір? Будь ласка! Хоче татуювання на зап’ясті в 15 років? Та не питання! А внучка миттю відчула, що може з матері мотузки вити. По навчанню з’їхала, стала гуляти до пізньої ночі. Подзвонить матері, мовляв, затримаюся, але не хвилюйся, жива і здорова, приходить потім за північ
Я можу зрозуміти, що зараз і без реєстрації шлюбу живуть, і невістку розумію в її горі, як ніхто інший, але ж онучці тільки 16 років виповнилося! Як таке
— І навіщо вона тобі така? Основна функція жінки – виносити здорове потомство, а ця, навіть цього зробити не може! Тьху на неї! — Мамо, лікар сказав, що це лікується. — Лікарі багато чого говорять! Вони про батька твого говорили, що він вилікується. А ні, пішов, царство небесне… – Віра Василівна підняла очі до неба
— Оленко, прошу тебе… вислухай мене! – ридала свекруха. — Ні, Віра Василівна. Говорити нам нема про що, – відрізала Олена. Вона подивилася на чотирирічного Івана. Він був
Мама легко і просто проміняла сина на цього мужика. Просто привезла мене до мого батька, давши в руки всі необхідні документи. Вона подзвонила у двері його квартири, почула звук замка, що відчиняється, і втекла. А я залишився стояти
Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і зʼявився на цей світ. Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла в нас не було, увесь час

You cannot copy content of this page