— Дуже красиво, – щиро сказав Роман. Намальовано було невміло, зате з яким ентузіазмом! Він згріб дівчат до себе. – Слухайте, мавпочки мої, я не знаю. У мене гігантський проєкт, я буду зайнятий у новорічну ніч. Зате наступного дня можемо кудись поїхати. — Ну-у-у… – занили близнючки, – це ж не на сам Новий рік
— Тату, а як ми Новий рік святкуватимемо? – смикнула його за сорочку Надя. — Так. Як, тату? – повторила запитання Настя. Роман жалісливо подивився на доньок, не
— Ти мене ніколи не любила! – ридала в слухавку Віра вже через п’ять хвилин, – ні ти, ні мама, ніхто! Ти перетворила мене на монстра, який все зжирає. Твоїми стараннями я стала відбивною, котлетою і соусом до риби, та я навіть пахну каструлями з їжею! — Звідки стільки злоби, Віро? Ти що, сіла на дієту? Зараз же кидай ці дурниці! Невдячна, я тебе стільки років ростила як могла, а ти мені претензії. А нумо давай приїжджай до мене, я тут такий рецепт вишукала зі свинячої шиї, ти просто зобов’язана навчитися його готувати
У дитинстві бабуся забороняла Вірі дивитися в дзеркало: — Не дивись туди – марна трата часу, нічого там красивого не побачиш. Їж, їж краще, та побільше, а то
— А що це таке – Різдво? — Це як і Новий рік. У цей день теж збуваються наші найзаповітніші бажання, – відповіла їй Наталя. – У цей день теж трапляються чудеса. — А моє різдвяне бажання збулося, – посміхнулася дівчинка. — І наше теж, – хором відповіло подружжя
Лікар постукував ручкою об стіл і співчутливо дивився на Наталю. — Ви відчули симптоматику ще півроку тому, чому не звернулися тоді? — Розумієте, лікарю, у мене роботи багато,
— Знаєш, — сказала вона чоловікові ввечері, — а твоя мама молодець. Не кожен здатний визнати помилку та знайти правильний вихід. — Вона в мене особлива, — усміхнувся Антон, погладжуючи живіт дружини. — Тепер усе буде правильно: вона допомагає людям там, де треба, а ми будемо виховувати малюка в нормальних умовах
Галина стояла перед дверима власної квартири, не наважуючись вставити ключ у замок. З-за дверей долинали голоси, дитячий сміх і дзвін посуду. О дев’ятій ранку. Після її добового чергування
Коли двері за ним зачинилися, гостра туга пронизала все її душу. Вона раптом зрозуміла, що ніколи більше його не побачить. Проте, о сьомій годині вона сиділа ошатна, за накритим столом і… чекала. Годинник показував пів на десяту, а він навіть не подзвонив. Люба плакала і сміялася, уявляючи собі, який дурний вигляд має. Їй сорок років, а вона не має нічого, крім безплідних стосунків. Жилетка, ганчірка, ось хто вона
Він зателефонував їй серед ночі. Не прокинувшись, вона зняла слухавку. Вона давно перестала чекати, але тільки як він назвав її ім’я, сон як рукою зняло. Його голос вона
— Палац! Михайлику, це просто палац! Який ти в мене молодець! — Мамо, це не тільки я. Це наша з Катею спільна заслуга. — Звісно, звісно! – скоромовкою і звичним для неї тоном вимовила Зоя Ігорівна. Якщо чесно, то ніяк не можу зрозуміти, за що моя свекруха мене так не злюбила. Ми ніколи не сварилися, та ми взагалі практично не перетиналися з нею… Але вона в кожну нашу рідкісну зустріч норовить мене образити
Коли ми з Михайлом одружилися (а це було 12 років тому), то хотіли хоча б рік пожити в його мами. Ми планували гроші, подаровані на весілля, покласти в
Аня обернулася і притиснула руки до грудей, вибачаючись, а потім розвела їх у сторони, сперечатися з Мариною не мало сенсу. Зовсім недавно вона купила машину, і неймовірно пишалася цим фактом. Усі пішоходи стали для неї людьми другого сорту, які через брак грошей ходять на своїх двох. І нічого, що машину купили частково в кредит, а частину оплатили батьки, і іноді грошей не вистачало, щоб заправити автомобіль бензином. Вона була впевнена, що красива дівчина за кермом обов’язково приверне увагу багатого чоловіка. І життя випещеної, заможної жінки, чекає на неї за найближчим рогом, потрібно тільки трохи почекати
— Дівчино, переставте машину в той кут, якщо вам не важко. Приємної зовнішності молодий чоловік років тридцяти, нахилився до вікна автомобіля. Синя робоча куртка з розпізнавальними знаками і
Сяде на підлогу біля ніг бабусі, голову на коліна покладе і скиглить тоненько, немов щеня безхатнє. Пальці старенькі волосся перебирають, по голівці гладять долоньки м’які. Тихенько шепоче над внученькою молитву Цариці Небесній, та заступництва для сироти просить. Посидять так із годинку, дивись, і відхлине зневіра, і знову жити хочеться
Пішла з життя бабця Настя, і зовсім Мар’яні сумно стало. Не припала дівка до двору, на думку свекрухи. І худа занадто, і працює мало, і невідомо, чи будуть
— Ну що ж, будемо грітися разом, – зітхнула вона, загорнула малюка у свій шарф і притиснула до грудей. У той момент Віра відчула тепло. Не тільки від маленького пухнастого тільця, а й десь глибше, у серці. — Тепер у нас буде свій Новий рік, Сірко, – сказала вона й пішла додому, уперше за довгий час відчуваючи, що поруч є хтось, кому вона справді потрібна
— Віро, ти знову за своє? – буркотливо пролунав голос мами по телефону. – Ну скільки можна жаліти всіх підряд? Краще подумай, з ким Новий рік відзначатимеш, а
— Марино Костянтинівно, ви не могли б ретельніше мити в моїй кімнаті. Минулого разу залишився пил, а я цього не терплю! – Морщила носик перша «невістка», студентка театрального вишу, яка вміла за частку секунди перетворюватися зі злісної фурії на милу зайчиху, щойно Костик з’являвся на порозі. — Марино! Перестань використовувати шкідливу хімію під час прибирання! Це страшенно шкодить екології. Я не потерплю у своїй кімнаті такого зневажливого ставлення до мого здоров’я! – Друга «невістка» з перших днів обрала агресивно-фамільярну тактику спілкування
— І тортик! Тортик купіть! – кричала одна невістка, намагаючись перекричати ввімкнений в іншій кімнаті телевізор. — Ніяких тортів! І так усі жиром запливли, як свині на відгодівлі!

You cannot copy content of this page