Він випробував усе. Консультації найкращих фахівців, музика, розмови. Заполонив її палату квітами. Практично перестав з’являтися на роботі, аби бути поруч кожну вільну хвилину. Просив, умовляв, обіцяв. Шантажував. Піддаючись сьогохвилинній дурості, цілував, згадуючи безглузду казку про сплячу красуню, і з кожною хвилиною, з кожним новим днем, дедалі більше й більше впадав у відчай. У якусь звірячу лють, що вимагає трощити все на своєму шляху
О дванадцятій у неї операція. Проста. Планова. Година, нескладні маніпуляції і виписка цього ж дня. І по-хорошому треба б було поїхати туди з нею, але вона не наполягала.
Їхнє спілкування почалося у вересні. Пожовкло листя, потім попадало, задули вітри, що несли зиму… Костя дзвонив їй щодня і вони базікали по годині-дві, і як же швидко пролітав цей час! Вони все встигли одне про одного дізнатися! Дуже часто йому потрібно було дзвонити з вуличного апарату, так як його домашні все слухали якщо розмова була вдома, а йому було ніяково
Цілих два роки він пам’ятав напам’ять номер Наталки, але так жодного разу і не подзвонив. А тут же, дивлячись на свої футбольні бутси і на те, як слабко,
— Дівчата у нас непогані, але начальниця – справжня мегера, – шепотіла мені Катя, моя сусідка по кабінету, у мій перший робочий день, – Жахлива людина! У нас її всі бояться. Жодного разу не бачила, щоб вона комусь посміхнулася
— Дівчата у нас непогані, але начальниця – справжня мегера, – шепотіла мені Катя, моя сусідка по кабінету, у мій перший робочий день, – Жахлива людина! У нас
Роман був вражений, коли приїхав додому і побачив, на що перетворився їхній двір. Він увесь заріс травою і старі, похилені, напівзгнилі сараї з проваленими дахами нагадували уламки розкришених зубів. Всюди валявся якийсь мотлох, а давно не фарбовані двері та віконниці, вікна були брудними й облупленими. Батько, давно неголений і оброслий, більше нагадував старого, ніж цілком ще не літню людину.
— Саш, не треба, – простягнула руки до чоловіка Наталя. Але ремінь зі свистом розсік повітря й опустився на спину їхнього сина, який здригнувся. Олександр хотів влучити нижче,
Через що посварилися? Адже живемо окремо, до молодих я ніколи в життя не лізла, двоє онуків у мене. Старшому онуку 6 років і онучці 4 роки. А сварка вийшла в нас через цукерки. Точніше через те, що я на очах у невістки і сина онука цукеркою пригостила. Думаєте алергія в дитини, а баба дурна я, на зло матері дитині цукерку сунула?
З невісткою посварилася. Просто в пух і прах. За всі 7 років, що Ніна заміжня за моїм сином, це вперше. Але й так сказати, надто довго я мовчала.
Вибач, але в рідне місто не повернуся. Тому що, мила Таня, я не хочу бути батьком. Рано мені ще… Вона ридала кілька днів так, що в неї пропало молоко. А потім зникла й сама. Знайшли її через тиждень у річці
— Жити без нього не можу-у-у-у, – схлипувала Катерина на плечі в бабусі. Та мовчки гладила дівчину по голові, примовляючи «поплач, поплач, мила». Коли сльози скінчилися, запитала: —
Почалося все одразу після того, як Надя та Іван одружилися. Їхні мами дуже подружилися. Спілкувалися, передзвонювалися, ходили одна до одної в гості, добре жили вони недалеко. Обидві мами були вдовами і перебували в приблизно однаковому віці. Досить немолодому, поважному. Обидві на пенсії, приблизно однаково крихітного розміру. Болячки однакові, біди й проблеми теж
— Можете нічого не купувати. Грошима віддати, – заявила свекруха. — Як грошима? Зачекай. За що віддати? – сторопів чоловік. Надія вийшла з кімнати і тихо прикрила за собою двері.
Доньці – 12, йому – 22, мамі – 32. Він учора став маминим чоловіком. Вони їй сьогодні про це сказали. Дівчинка зачинилася у своїй кімнаті й цілий день звідти не виходила. Вони кликали її, мама підходила до дверей, пропонувала піти разом у кіно, на атракціони, у парк, у гості. Вона вперто мовчала. Лежала на своєму дивані
Доньці – 12, йому – 22, мамі – 32. Він учора став маминим чоловіком. Вони їй сьогодні про це сказали. Дівчинка зачинилася у своїй кімнаті й цілий день
Скрізь говориться, що в’юнкі рослини шкідливо вдома тримати! – не вгамовувалася свекруха. – Вони погано впливають на стосунки. Через них любов у домі пропадає. Ось побачиш, кине тебе Микита! — Кохання зникає з інших причин, – усміхнулася невістка
— Ваші традиції доволі дивні, як і ви самі, Лідія Павлівна! – обурилася Віка. – Я втомилася підігравати вашим… тарганам… — Ось подивишся, будуть сварки в домі, і через
Мені потрібна допомога особистого ворога. Я в розпачі… – зніяковіло промовила Валеріївна і почала свою розповідь. З кожною хвилиною емоції дедалі більше затягували жінку, і ось вона вже видає факти зі своєї біографії, як хлібозавод паски у великодній тиждень. — Я вас почув, – подав голос Анонім, коли в Ірини закінчилося повітря. – Допоможу, не хвилюйтеся. Головне, дотримуйтесь інструкції, яку я вишлю після авансу
«Особистий ворог. Допоможу подолати невпевненість у собі, підніму ваш соціальний статус, збільшу кількість друзів, передплатників, прихильників або позбавлю від них за бажанням. Швидкий результат. Працюю цілодобово. Пенсіонерам і

You cannot copy content of this page