Через що посварилися? Адже живемо окремо, до молодих я ніколи в життя не лізла, двоє онуків у мене. Старшому онуку 6 років і онучці 4 роки. А сварка вийшла в нас через цукерки. Точніше через те, що я на очах у невістки і сина онука цукеркою пригостила. Думаєте алергія в дитини, а баба дурна я, на зло матері дитині цукерку сунула?
З невісткою посварилася. Просто в пух і прах. За всі 7 років, що Ніна заміжня за моїм сином, це вперше. Але й так сказати, надто довго я мовчала.
Вибач, але в рідне місто не повернуся. Тому що, мила Таня, я не хочу бути батьком. Рано мені ще… Вона ридала кілька днів так, що в неї пропало молоко. А потім зникла й сама. Знайшли її через тиждень у річці
— Жити без нього не можу-у-у-у, – схлипувала Катерина на плечі в бабусі. Та мовчки гладила дівчину по голові, примовляючи «поплач, поплач, мила». Коли сльози скінчилися, запитала: —
Почалося все одразу після того, як Надя та Іван одружилися. Їхні мами дуже подружилися. Спілкувалися, передзвонювалися, ходили одна до одної в гості, добре жили вони недалеко. Обидві мами були вдовами і перебували в приблизно однаковому віці. Досить немолодому, поважному. Обидві на пенсії, приблизно однаково крихітного розміру. Болячки однакові, біди й проблеми теж
— Можете нічого не купувати. Грошима віддати, – заявила свекруха. — Як грошима? Зачекай. За що віддати? – сторопів чоловік. Надія вийшла з кімнати і тихо прикрила за собою двері.
Доньці – 12, йому – 22, мамі – 32. Він учора став маминим чоловіком. Вони їй сьогодні про це сказали. Дівчинка зачинилася у своїй кімнаті й цілий день звідти не виходила. Вони кликали її, мама підходила до дверей, пропонувала піти разом у кіно, на атракціони, у парк, у гості. Вона вперто мовчала. Лежала на своєму дивані
Доньці – 12, йому – 22, мамі – 32. Він учора став маминим чоловіком. Вони їй сьогодні про це сказали. Дівчинка зачинилася у своїй кімнаті й цілий день
Скрізь говориться, що в’юнкі рослини шкідливо вдома тримати! – не вгамовувалася свекруха. – Вони погано впливають на стосунки. Через них любов у домі пропадає. Ось побачиш, кине тебе Микита! — Кохання зникає з інших причин, – усміхнулася невістка
— Ваші традиції доволі дивні, як і ви самі, Лідія Павлівна! – обурилася Віка. – Я втомилася підігравати вашим… тарганам… — Ось подивишся, будуть сварки в домі, і через
Мені потрібна допомога особистого ворога. Я в розпачі… – зніяковіло промовила Валеріївна і почала свою розповідь. З кожною хвилиною емоції дедалі більше затягували жінку, і ось вона вже видає факти зі своєї біографії, як хлібозавод паски у великодній тиждень. — Я вас почув, – подав голос Анонім, коли в Ірини закінчилося повітря. – Допоможу, не хвилюйтеся. Головне, дотримуйтесь інструкції, яку я вишлю після авансу
«Особистий ворог. Допоможу подолати невпевненість у собі, підніму ваш соціальний статус, збільшу кількість друзів, передплатників, прихильників або позбавлю від них за бажанням. Швидкий результат. Працюю цілодобово. Пенсіонерам і
Але назавтра, у вівторок, вранці на тому самому перехресті Садової-Гірської напереріз Данилові знову вилетів білий «Ніссан» і знову торкнувся йому в праве крило – тепер уже відчутніше! — Десь я вже це бачив, – охнув Данило, ляснувши рукою по керму. – Чатує вона мене, чи що
З дому Данило виїжджає рівно о 07:15, а о 07:28 вже паркується біля фабрики. Живе він у передмісті, де машин небагато. Затори починаються ближче до центру і Данило
Незабаром захворіла, страшні сни перестали снитися, і я про них незабаром забула. А ось тепер згадалося, і знову жахнулася. Яка ж я дурна. Адже в народі не дарма кажуть, що якщо жінці сняться змії – то це серйозне попередження про погані наміри з боку заздрісників. З’явився ворог, найімовірніше – жінка
Коли мені було 22 роки, я серйозно захворіла, надовго. І, як через півтора року з’ясувалося, хвороба виявилася незвичайною застудою, а наслідком негативного магічного впливу. Понад рік у мене
Дівчина відкрила блокнот і побачила знайомий почерк, схоже, це був мамин щоденник. Яна відкрила останню сторінку і крізь сльози прочитала останній запис. Дівчина ахнула, коли усвідомила, що там написано: «Навіть зараз він з іншою. Міг би потерпіти. Мені й так недовго залишилося»
Яна була впевнена, що батько любив її маму і переживав про те, що трапилося. Сама вона досі не могла змиритися з тим, що матері більше немає. Минуло півроку,
— Слово надається матері нареченого! – скомандував ведучий і всі погляди звернулися на розчервонілу Анну Іванівну. Обмахуючись величезною листівкою, вона піднялася і завела святкову промову, суть якої зводилася до того, що Артем виріс чудовим сином, бо вона, його мати, не спала ночей, не перестаючи піклувалася про нього, виховувала, щоб він виріс «людиною»!  — І… Головне! Я хочу піднести молодятам розкішний подарунок! Ось: чотириста тисяч гривень
— Артеме, я не зрозуміла, вона що, пожартувала? — Ні. — Слухай, як так можна, а? — Ти не знаєш мою матір. Можна, та ще й не так! –

You cannot copy content of this page