Головна

Selena

Чомусь Славкові терміново захотілося продати заміський будинок: мовляв, давай поживемо поки на орендованій квартирі, а виручені гроші назбираємо й купимо двоповерховий котедж. Це було, колись, їхньою мрією. І її можна було б почати втілювати в життя. Якби не виникло резонне запитання: а навіщо?
Життєві історії 0
— Розплющ очі, Ганно! — майже кричала Аліна Євгенівна доньці. — Ну як же можна бути в твоєму віці такою наївною? Пора вже перестати думати тим самим місцем
— Наталю, ми, звісно, візьмемо онуків, але тут така справа, у нас з татом… буде дитина. Пам’ятаєш, ми дуже хотіли другого, але тоді нічого не вийшло, а ось тепер… — Яка дитина? У тата інша жінка? — не зрозуміла дочка, а коли зрозуміла, здивувалася: — Мамо, ти що, тобі ж вже сорок шість?
Життєві історії 0
Тетяна давно прокинулася, але вдавала, що спить. Не хотіла, щоб Андрій це зрозумів. Вона думала про те, що їй увечері дочка сказала: «Мамо, Гліб взагалі мене не розуміє,
— Бабусю, ми відпочивати приїхали, не працювати, — сказав Кирило й подивився на брата. — Ясно. Ну відпочивайте, — зачерпуючи воду з бочки в лійку, тільки й сказала жінка. — Де тут річка? Мама сказала можна буде сходити, — запитав, не відриваючись від телефону, старший онук
Життєві історії 0
— Мамо, що з ним возишся, він тобі ніхто, чужий син. Ти б так Микиті з Кирилом рада була, — дочка невдоволено відвернулася, кидаючи у відро свіжовикопану картоплю.
— А от чоловік у неї — дуже симпатичний. І що він у цій Світлані знайшов? — А як вона одягається? Жодного почуття стилю! — А її прикраси! Суцільний несмак! — Мені здається, що вона взагалі не миється. Вона як прийде, такий одразу запашок з’являється
Життєві історії 0
— Не можу повірити, що ти це зробила?! — Світлана з якимось особливим трепетом дивилася на подругу. — А що такого я зробила? — Наталя усміхнулася. — Всього
Вже будучи дорослою, я зрозуміла, що бідність сильно ранить дитячу психіку. Бідність залишає свій слід на все життя. А тоді, час ішов, але мої мрії так і залишалися мріями. На випускний вечір я не пішла, сказала, що хворію
Життєві історії 0
Я виходила з магазину, коли мене зупинила жінка безпритульного вигляду. — Пані, не допоможете грошима, для Вас сотня — тьху, а мені вона життя врятує, — канючила вона,
Стас привіз кавун і диню — вже з’явилися, треба ж! Ріже на дольки, всіх пригощає. Я свою тарілку простягнула: — Стасе, дякую, і де ти таку диню купив, адже ще не сезон! І прямо в мій день народження, ну й чоловік у тебе, Аліночко, для своячки постаралася
Життєві історії 0
Вирішила я поїхати на дачу суботнього ранку. У п’ятницю ввечері, ти ж знаєш, ті жахливі затори, що й не продихнеш. Вітя, звісно, засмутився, але що поробиш? Було б
— Та бліда вся, худа, руда й у веснянках. Не зрозумію, що мій Валерка в ній знайшов, каже, що Анька його — як модель струнка. А по мені й дивитися ні на що, не дай Бог онуки на неї будуть схожі
Життєві історії 0
— Ну я не можу з неї, Тома, наче нормальна, а корчить із себе невідомо що! Я їй запропонувала біле Маринчине плаття весільне, племінниці моєї, так вона ні
— О! Мала! — вигукнув він. — Я весь час забуваю твоє важке ім’я, чудне. — Нормальне в мене ім’я. — Та пам’ятаю. Вже пожартувати не можна! Віолетта. Римується з літом. Літнє ім’я — круто ж! Що тут робиш? Він був уже добряче піддатим. Не знаю, чому я не сказала йому в лоб, що відчуваю — я б цілком могла після двох келихів. — Ми зі Свєтою тут, на веранді сидимо
Життєві історії 0
— Післязавтра він одружується, а ти так і не сказала йому нічого! — обурювалася моя подруга, Свєтка. — І гаразд би ти жила своїм життям, але ж не
— Так повірити не можу, тітка та каже, що у неї знайома в паспортному столі працювала, так у нашої Ларисочки давно вже закордонний паспорт є! Що вона не в селі, а в Туреччині щороку відпочиває, уявляєш, Клава? І що у Ларочки нашої багаті коханці жили, що від дружин нібито у відрядження їхали, а самі, значить, у нашої Ларочки прохолоджувалися
Життєві історії 0
Наша Тетяна Петрівна, сусідка, як шалена, дзвонила у двері до Ніни, мало не вибиваючи їх. Вона навіть грюкала кулаками, бо новина, яку вона щойно дізналася, просто розпирала її!
— Квіти тобі. І ось, пиріжків напекла. Твоїх улюблених, з капустою. Я взяла згорток. Теплий. Пахне домом. Дитинством мого Володі. Тим життям, якого більше немає. — Дякую. А валіза навіщо? — Переночувати хочу. Якщо не проти. Поговорити потрібно. Серйозно поговорити
Життєві історії 0
У двері подзвонили, коли я вже готувалася до сну, доїдаючи “Мівіну” із пакета за переглядом серіалу. Відкривши двері, я побачила Антоніну Дмитрівну. Свекруха стояла на порозі з великою

You cannot copy content of this page