І до «бабки» сходила навіть. Та їй трави якоїсь дала, сказала в борщ насипати, та сама, мовляв, не їж, тільки їм дай. Валентина Петрівна, хоч і була жінка освічена, та від відчаю повірила в бабчині «ліки»
— Синочку… Ти вже сильно йому не докоряй, — промовила мати, з сльозами на очах, дивлячись на молодшого сина. — Гаразд, що поробиш? Адже брат він мені рідний.
— Яка ж ти щаслива, чоловік любить тебе, піклується. А ти прямо цвітеш! — Так, мені пощастило з моїм Колею, але ж я ще й сумнівалася, виходити за нього чи ні. Вітька проходу не давав, але він занозистий був, та й спритний дуже. Тож мій Коленька виявився турботливим і рукатим
Після обіду Таїсія сиділа на кухні біля вікна й насолоджувалася чаєм із цукерками, коли помітила, як на подвір’я зайшла сусідка Валентина і привітно махнула їй рукою. Таїсія у
Час від часу з’являвся у батьків: відіспатися, від’їстися, перехопити грошей — і пропадав знову. Зараз Григорію було сорок п’ять, а виглядав він не краще, ніж ровесники Ганни Василівни. З’являвся Григорій у матері завжди стабільно в день пенсії
З важким зітханням Ганна Василівна поставила до холодильника вже охололу запечену курку. Поруч, на полицях, самотньо стояли дві салатниці з простими салатами, акуратно нарізані шматочки сиру та ковбаски,
Гості на срібному весіллі їли, пили, а потім співали й танцювали, а потім знову їли й пили. Євген був такий радий цій події, що трохи перебрав, і веселився як востаннє в житті. Хвацько танцював з молодими сусідками й колегами, хапаючи їх за виступаючі частини тіла
Життя Євгена Васильовича Жарка перевернулося догори дном. Його дружина, Вікторія, зрадила йому після двадцяти п’яти років шлюбу, одразу після їхнього срібного весілля, що гучно відзначили в ресторані за
— Я кричала і тупала ногами. Сказала мамі, що я буду їй матеріально допомагати, від дітей своїх відберу, а їй віддам, якщо їй не вистачає. Але… тітки щоб ноги в цій квартирі не було. Нехай іде і живе в себе. Тоді подивимося, як їй на безбідне життя і допомогу улюбленій доньці вистачить
— Ох, і вилаяла ж я маму за це! Та тепер їй, бачте, просто незручно відмовлятися від своїх слів. А терпіти тітку з її забаганками — це, виходить,
Марина ледь стримувала себе, коли під час минулого візиту донька чоловіка від першого шлюбу несамовито лила на себе її улюблені парфуми, а потім взяла дорогу помаду і кілька разів намазала губи. — Вічно свій ніс скрізь пхає! Як же було добре, коли її не було
— Алло! Марисько, ти вдома? Ми їдемо… — почувся у слухавці голос Андрія. — Звісно, вдома. Давайте, приїжджайте швидше… Чекаю з нетерпінням! — лагідно промовила Марина. — Марино,
— А знаєш, чому я завжди так чіплялася до тебе? – зізналася одного разу Ганна Сергіївна невістці. – Боялася, що ти забереш у мене сина. Нерозумно, так? А тепер бачу, що ти єдина, хто його по-справжньому любить. Вітя завжди казав – наш Ігор щасливчик, таку дружину відхопив. А я все бурчала, чіплялася… Вибач мені, дівчинко моя
— Твій кабінет доведеться звільнити, там облаштуємо мамину світлицю, я вирішив її до себе забрати, — спокійно заявив Ігор, не відриваючи погляду від свого телефону. Марина застигла, тримаючи
— Олексійко — вилитий мій Федька, тільки й залишилося мені від нього приємне на згадку на все життя… — з усмішкою повторювала Алла, дивлячись на синочка. — Так казала я тобі, не йди за нього, — буркотіла бабуся Олена Петрівна, — одразу ж видно було, що телепень і бабій ще той. До того ж випити ніколи не відмовить
Алла переживала не найкращі часи. Її шлюб розпався, і вона, мов поранена пташка, знову повернулася до рідного селища. Тут, на щастя, поруч була улюблена бабуся, яка безмежно любила
На столі був чай і кекси. А з кухні запаморочливо пахло чимось запеченим. М’ясом і сиром, здається. Якось затишно, все, тепло. Донька Оленка таке створювати вдома поки що не навчилася. Молода ще. – Привіт, тату! – крикнув Гліб. – Будеш із нами грати? Ми ніяк не можемо Галю перемогти. – Привіт. Весело у вас
– Я вас бачу вперше. За що мені вас прощати? – смикнула плечем Галя. – Тоді Льошку пробач! Він кохає тебе. Не пішов, значить любить. – А тебе?
— А ми з бабусею купуємо недорогі продукти. Вона в мене дуже дбайлива. Ось, наприклад, часто бере свинячі ноги для холодцю, вони дешеві. Довго їх бабуся варить: так, що кісточки потім м’які стають, ось собаки і з’їдають їх дочиста. А нам бульйон на холодець або на борщ залишається
Над Катрусею в класі сміялися, бо була дівчина дуже вже чудна. Ходила до школи з косою, що трималася на звичайній гумці, коли інші шестикласниці хизувалися модними стрижками. Взимку

You cannot copy content of this page