Вдома був безлад . — Ти що-небудь їв? – запитав він у Сашка. — Ні – Сашко потупив погляд. Йому було соромно за маму. — Ну підемо, подивимося. На кухні не було нічого їстівного, тільки недопита пляшка і кірка черствого хліба
Колись у Сашка були і мама, і тато. Кожні вихідні вони разом ходили до зоопарку, на атракціони, купували солодку вату та морозиво. Весело сміялися. Це було найщасливіше дитинство.
— Вірно. Грошей немає. І в Каті моєї грошей немає. Але вона чомусь так близько до серця все сприйняла, що тепер вимагає моєї участі. Точніше навіть не так, вона просить у мене в борг велику суму грошей, щоб поховати татуся як годиться з усіма почестями. Уявляєш?
Звістку про те, що її колишнього чоловіка не стало, Ксенія Олексіївна сприйняла з величезною байдужістю. Не пораділа, чому вже тут радіти, але й не засмутилася. — А з
— Ти дурепа чи що? У тебе черга вишикувалася? Хороший мужик, а труднощі з родичами у всіх бувають час від часу, – не зрозуміла такого кроку подруга, яка їх знайомила. – Так ти, Надю, засохнеш у вічних дівах. Або заведеш дитину у сороківник для себе. Або… кішки чекають уже, коли ти їх прихистиш
— Може якось би і склалося? – запитує Юлію Григорівну подруга, маючи на увазі доньку жінки та її чергове завершення стосунків. – Скільки Наді? 32 уже? І хитає
— Ну що, ремонт почав робити? Ні? А що ж? Дитину зробив, а заробити й забезпечити її нормальними умовами не зміг? Теж мені, зять! – кепкував батько невістки. Уляна чоловіка не захищала, навпаки, невдовзі й вона почала казати, що коли чоловік «зробив» дитину, то мусить і заробляти, і старатися, а в такі умови вона з сином не поїде
— А винні син і я, напевно, не підготувалися, не створили умови. Дитина зʼявилася через 8 місяців після реєстрації шлюбу, а чоловік не створив умов! – розповідає Валентина
— Ну і нехай самі думають, гроші заробляють, щоб платити за інститут, не витрачай ти, Насте, свої нерви. Здоров’я не купиш, – радить подруга. – Онуки – це відповідальність їхніх батьків. Приємно їм, що єдиний син неписьменним неуком виросте? Нехай. Не твоя справа
— Взагалі це її не хвилює, у нього в одній чверті навіть двійка була з української мови. Не знаю, що далі буде, хлопець ще тільки в 6-му класі,
Настав день урочистостей, усі красиві й ошатні, іменинниця приймає привітання і подарунок. Дві коробочки. В одній красива каблучка з бурштином. Одразу на палець лягла як рідна. У другій – парфуми. Я як назву побачила, сміятися почала і кажу: — Хто вибирав?
Буває таке, що деякі події повторюються. Не один в один, звісно, але дуже схоже. Ось і в мене нещодавно сталося дежавю. Якось непомітно прийшов день моїх іменин. Дата
— Ах, Ніночко, не люби ти мене так, дитинко, коли прийде мій час, тобі буде важко, не треба так. — Матусю, ну не кажи ти так… знаєш же як я тебе люблю. Ти ж мене теж любиш, мамо? — Звісно, люба, хіба може мати не любити власне дитя, те, яке виносила під серцем
— Мамо, я ось ці твої речі беру, добре? – Ніна нахилилася над матір’ю і розмовляла з нею, ніби з маленькою. Мати кивнула, вона сиділа розгублена, кліпаючи очима.
Надії на очі попався незнайомий почерк… начебто й не збиралася, а прочитала: «Розписка. Якщо дізнаюся, що ношу дитину, то нічого пред’являти Юркові Кузьменко не буду. Света»
— Петре, а де твої штани? — Які? — Ну робочі… куди закинув? — А-аа, так на грубці ж… прати чи що зібралася? — Зібралася, а зібрати не
— Зять слабохарактерний попався. Ну такого й вибирали. Він і гнеться слухняно на дачі улюбленї тещі, від світанку, до зорі. Усі вихідні та свята, та й сама її донька теж там же. На моря її мати не відпускала: нічого гроші тратити. Ось тобі відпочинок – дача, а купатися влітку можна і в річці
— Моя Настя, що вчудила, – ділиться переживаннями Софія Іванівна, – вигнала чоловіка. Ні з того, ні з сього. Адже рік тільки, як одружилися! Ми ж із батьком
— Я позбавлю тебе спадщини, якщо до нього поїдеш, – не здавалася бабуся, – я все підпишу твоєму двоюрідному братові. У мене немає внучки! Я на хвилину заплющила очі й уявила, що на мене чекає, якщо я залишуся. Бабуся перетворить моє життя на подобу маминого
Мої батьки розлучилися, коли мені було 6 років. Мама звинувачувала в усьому батька-зрадника. — Він нас кинув, – з гіркотою говорила вона, – знайшов собі нову дружину і

You cannot copy content of this page