Головна

Selena

— На почуття жалю тиснете? Маніпулювати почуттям провини Петі перед вами намагаєтеся? Та коли ви вже заспокоїтеся, зрозумієте, що у нас своя сім’я і відстане від нас? Не потрібна нам ця картопля. А Вам так складно із магазину двокілограмовий пакет принести? Чи треба неодмінно сина прогнути, від дружини відірвати? Ми живемо незалежно, у Вас нічого не просимо! Я вже не говорю, що живемо ми в квартирі, яку мені мама з татом купили. Так, і Петя живе. На моїй території. Він же не має свого житла. Але це не означає, що його мати може лізти в наше життя
Життєві історії 0
— У мене син одружився. Майже 3 роки тому. Йому тоді 25 років було, нареченій, тепер уже невістці – 27. Я не перешкоджала та й як заборониш? Вирішила
— Якщо вже так тобі на дочку начхати, що ти готовий ще раз одружитися і зрадити пам’ять моєї дочки, – заявила Андрію теща, – тоді віддавай Яну нам, ми житимемо разом, так буде всім краще. Ти побудуєш нову родину, а Яна не буде плентатись, під ногами твоєї Каті. Зрозумій, нікому моя внучка не потрібна, мамою мачуха їй не стане. Загалом цього й слід було чекати, ти ще довго протримався, але чоловіча природа бере своє. Віддай Яну і вперед, а дівчинці життя не треба псувати, невідомо ще, як сирітське дитинство з мачухою їй відгукнеться. А взагалі я вважаю, що треба тобі прислухатися до дочки
Життєві історії 0
— Ну в таких справах дитину слухати, звичайно, це прямо зайве, – каже Євгенії Семенівні подруга, – мало що там дівчисько вважає! — Ну так, що вона може
Батьківська хата — твоя хата. Але я хочу, щоб ти знала: повернутись сюди з речами ти зможеш один раз. Ви сваритиметеся, лаятиметеся, можливо — серйозно і сильно. Але повернутися до мами ти зможеш один раз — назовсім. Бігати туди-сюди – не варіант. Тому щоразу, коли тобі захочеться заволати «Я від тебе йду» — пам’ятай: ти йдеш назовсім. Якщо ти до цього не готова, ти не готова до шлюбу
Життєві історії 0
Коли я тільки виходила заміж, мама мені сказала: «Батьківська хата — твоя хата. Але я хочу, щоб ти знала: повернутись сюди з речами ти зможеш один раз. Ви
— Ну, що з нього за чоловік, – бурчав тато, – ні руками нічого робити не вміє, ні головою. Напевно, щось подібне чув про мене від свекор і чоловік. Але мої батьки були готові дати грошей нам на перший внесок на квартиру, а свекри – ні. Вони віддали перевагу іншому варіанту – перед самим весіллям Максиму купили машину. — Ну-ну, – посміхнулася моя мама, коли сваха оголосила про їхній подарунок, – жити йому ніде, вкладатися у спільну власність дітей не схотіли, а машина – особиста власність? Хитро, але нерозумно
Життєві історії 0
— Любий, – кажу чоловікові, – можна я до батьків на машині доїду, погода така мерзенна, дощ іде. Не хочеться стояти на зупинках. Від маленької квартири, яку ми
— І чого ти дзвониш? Він одружений чоловік! Син? Твоєму синові скільки років? Аліменти йому вже не належить. Відчепись і не шукай привід для безглуздих дзвінків, зайнятий чоловік, зрозуміла? — Мені, – кажу, – власне, не чоловік потрібен. Зайнятий і добре. Син у нас із ним, а не з тобою. Тож передай трубку чоловікові. — Грошей просити будеш? Йому є куди витрачати гроші! Має сім’ю. Він нічого тобі не винен! А твій син, здоровенний лоб, між іншим. Нехай працюватиме йде, а не гроші з батьків тягне. Мій син працює і нічого
Життєві історії 0
З колишнім чоловіком, після 12 років шлюбу розлучалися цивілізовано: ложки не ділили, простирадла навпіл не різали. Квартира моя була, він зібрав речі та просто пішов. Про все домовилися,
Але ж краще хворіти, маючи гроші. Ось зараз продали деякі активи, доглядальницю найняли, багато засобів для догляду придбали, додому платна масажистка приїжджає. А не було б грошей? І що? Тоді Зоя ще й змушена була не просто контролювати, а й весь догляд на себе повісити. Дітей рідних у Федора немає, а дружина… кинула його дружина. Кому потрібен старий і хворий чоловік, який більше вже не зможе заробляти, тільки витрачати
Життєві історії 0
— Доглядальницю найняли, але сама розумієш, за доглядальницею теж потрібен нагляд, контролювати треба, – каже Зоя Олексіївна подрузі. – Ось і бігаю від своїх турбот до брата. —
— Ні я, ні дочка – ні сном ні духом, – каже жінка. – Зять же у нас такий дбайливий був, такий діловий. Так Юля сама все зробила: у портфель чоловіку білизну свою підклала, на сорочці помаду залишила, написувала і дзвонила йому ввечері, не соромлячись дружини. Як тут не впізнати? Я не виправдовую зятя, але, гадаю, він теж не думав, що так підставиться. Дізнавшись про зраду чоловіка дочка Світлани Петрівни якийсь час була збентежена: чоловік вибачався, клявся, що більше ніколи. Та й багато всього було: у жінки кохання, дитина маленька, квартира, яка купувалась навпіл
Життєві історії 0
— Я б на твоєму місці соромитися не стала. Вони свого часу твою дочку із брудом змішували і не соромилися, – радить Світлані Петрівні приятелька. — У мене
— Привозь батька, – сказала я, – твій син живе окремо вже, кімната для свекра є. На той час нічим особливо, крім забудькуватості, батько чоловіка не страждав. Так, якщо не рахувати ще дуже поганого характеру. Але хоч би ходив своїми ногами та обслуговував себе самостійно. Не забуваючи мене дорікнути: — Твоїм дочкам на рахунок гроші від продажу будинку належать? От і облизуй мене. Я це жерти не буду. Приготуй мені м’яса, та смаженого
Життєві історії 0
— Батько не може жити один, – сказав чоловік 4 роки тому, – це просто небезпечно. То одне зламається, то інше, їздити ніколи, та й так поміркували: настав
— Зустрів, – повідомив зрадник, – я своє перше кохання Саленко Валю. Валя має гарний вигляд, і регоче – як і раніше прямо. І чогось сталося зі мною. Відчув я заново до неї величезний потяг. Тягне так, ніби вона магніт, а я залізо. Брехати нікому не бажаю. Іду до Валі Саленчіхи (так в селищі її кликали). Вам з Ігнатом залишаю квартиру та все нажите майно. Усвідомлюю, що моя вина в тому, що розпалася наша дружної сім’ї повна. І тому не можу ділити майна, соромно якось. Тільки зубну щітку заберу. Валя також невільна. Теж розлучатися побігла. Вибач і бувай
Життєві історії 0
Розвалився один осередок суспільства. Їхнє прізвище було Котелевець. Жили нормально колись. Дитина десяти років є, Ігнатом кликати. І дім їхній був повною чашею. І жити б Котелевці далі
– Мій син, бувало, на двох роботах був, чи не вантажником підробляв, щоб сім’ю годувати, а ти робиш із себе принципову? Спадщина на дорозі не валяється, подумаєш, чи посміхнутися від неї вимагають старому? Заради сім’ї ми завжди йдемо на жертви, а ти про дочку подумати не бажаєш? Ой, подумаєш, маму її образили колись! Він батько, рідний батько, хоч би що там було, він руку зараз тобі простягнув.  А ти чого хочеш? Щоб твоєму братові все відійшло? З дурної гордині? Совісті немає
Життєві історії 0
Треба помиритися з батьком, спадщина на дорозі не валяється – так говорять чоловік і його мама. Свекруха каже: “Твоєї матері вже немає на світі, їй все одно, а

You cannot copy content of this page