— Михайле, молочка з булочкою не хочеш? Той заперечно мотнув головою, зайнятий роботою:  — Не зараз. Що ж, Ви так двір запустили? Діти, мабуть, у місто поїхали? Бабуся сумно скривилася.  — Так немає діток. Самотня я. Михайло задоволено хмикнув. Це те, що він хотів почути. У його голові визрів план
Одного дня вже літня жіночка Таїсія Павлівна поспішала широкою сільською вулицею, притискаючи до грудей пакет зі свіжими булочками. — Тепер, на тиждень вистачить, – думала вона, – вдало
Оленка, кохана моя… Пробач мене, прийми назад. Ну не можу я без тебе. Перших два місяці як у тумані жив, а потім усе. Щойно ляжу, очі заплющу – ти переді мною стоїш. Пустиш, га? – просив Олег слізно. — Ні. Не пущу. Або до молодухи своєї. У вас спільного багато. А мені й без тебе непогано… – як відрізала Олена. І слухавку кинула
— Олено, я йду, – прокашлявшись чужим, безбарвним голосом сказав Олег. — У гараж, чи що? – машинально буркнула Олена, побіжно глянувши на чоловіка. — Ні. Олено, я
— Мамо, це моє життя і дружину я вибирав собі сам! Я люблю Настю.  — Та що ти знаєш про кохання?! – перебила Ніна Іванівна. – Що ти знаєш про сім’ю?! Перед весіллям ти зобов’язаний був представити її мені! Так заведено! Мене для твого батька вибрали його батьки, бо старшим у сім’ї краще знати, яка дружина потрібна синові, адже вони його виховували! – задихалася від гніву Ніна Іванівна, – А ти! Знайшов цю… на якійсь грядці та ще й одружився з нею
— Це просто якісь помиї! – Ніна Іванівна кинула ложку на стіл. Її невістка, Настя, почервоніла і вибігла з-за столу. — І під яким парканом ти знайшов цю
Ще згорів електричний щиток на поверсі, частина під’їзду залишилася без світла. Пожежу ту по місцевому телебаченню висвітлювали – бачив особисто. За самоуправство з підключенням повз лічильник, Аллі прилетів штраф, збитки зросли. Тепер уже двокімнатною квартирою було точно не розрахуватися
— Марійко, – телефонує Марії Олексіївні давня приятелька, – щось давно тебе не видно? Чи ти на мене ображаєшся? Давай підемо у сквер, прогуляємося, новини одне одному розповімо.
Ой, скільки салату і курячих ніжок залишилося, – зауважує Тамара Дмитрівна, скажімо, після сімейного ювілею, на якому сиділа разом із чоловіком, дітьми та сім’єю сина, яка складалася з нього самого, Олени та їхньої 3-х річної доньки, – де тут у тебе контейнер якийсь або пакети? Я зберу додому, нам не готувати і у вас не пропаде
Не знаю, що вже й робити, – шукає розуміння і поради у своєї мами Олена, – начебто і люди непогані, ставляться до мене ввічливо, всі вуха моєму чоловікові
Але роки йшли, а старший син, як то кажуть, став форменим підкаблучником при дуже владній дружині. — Я в Насті спитаю, Настя краще знає, ой, це до Насті, я не можу це без Насті вирішити, спитайте краще в Насті, – такі фрази від Сергія чули батьки і брат із будь-якого приводу
Мені й самій поведінка Сергія не надто до душі, – зізнається Ксенія Іванівна, – начебто і дорослий чоловік, і не перший рік у шлюбі, а так розстеляється перед
І ось, пізно ввечері дядько Ванько стояв на низькому старті біля заведеної машини, щоб, якщо раптом дружину пов’яжуть, швидко сісти за кермо і поїхати.  — Чуєш, Марійко, я якщо що, сухарі тобі носити буду, – шепотів дядько Іван тітці Марії, яка, крекчучи, перла волоком до машини величезний блок. Так вони вивезли три «цеглинки», яких вранці не дорахувалися трохи засмучені робітники
Дядько Ванько давно мріяв вийти на пенсію і спокійно полоти грядки. Але у дядька Ванька була тітка Марія, до якої епітет «спокійна» можна було застосувати тільки після її
Вдома бирочки з рук їм не знімали тижнів зо два після виписки, щоб випадково не сплутати на все життя – хто старша, а хто молодша. Все ж таки Римма народилася 28 травня о 23:40, а Віталіна вже 29-го за північ. Ідентифікацію потім уже освоїли просту. Зеленкою до року старшу позначали. Невелику «родимку» зелену на кулачку зранку оновлювали. А далі страх минув – кожна знала своє ім’я
Римма і Віталіна були двійнята, і не просто двійнята, а справжнісінькі близнючки. Вони своєю феноменальною однаковістю дивували всіх із перших днів. Єдина відмінність була перші дні у вазі.
Уявляєте? Я в положенні, мама це знає. Жити з батьком і братом? І на трьох мужиків готувати? Та вони мене з’їдять! І потім, піклуватися про брата і про батька це мамин обов’язок, а в мене сім’я окрема! Квартиру знімати? Мені скоро в декрет, на що знімати! – стогне Юля, – А головне, чому мама всіх нас так таємно обвела кругом пальцю? Батько просто в шоці, брат із нею і розмовляти не хоче. Свекри просто були сильно вражені від того, що нам із чоловіком жити тепер ніде
Мені так незручно перед чоловіком, перед усіма, адже ми вголос ще до весілля загадували, обговорювали, планували. І мама при цьому була присутня, щоправда, відмовчувалася, ні слова не говорила,
— Я голова сім’ї, нам не вистачає, – відповів він мамі на запитання.  — Як не вистачає, якщо за 17 тисяч Лінка свою квартиру здає? – обурилася мама, – Куди вона гроші діває? Спільний бюджет, так він у всьому спільний.  — А це подушка безпеки
Я розумію, – розповідає мені Наталя Іванівна, далека моя родичка, – якби не було житла ні в кого, так, тоді край напружуватися, жили рвати і на іпотечну спільну

You cannot copy content of this page