Про те, що сестра з дітьми прийшли до них мало не в день від’їзду Світлана здогадалася по спорожнілому холодильнику і відру для сміття, в якому виявилися упаковки від продуктів, які вона не купувала. Їжі в будинку було достатньо, двоє дорослих та троє дітей у будь-якому випадку ТАК холодильник би не спустошили
— Я прямо біля порога ледь не впала, уявляєш, ввалююся з сумкою, голодна, втомлена, а вдома шум, гам, і крім моєї дитини гасають ще двоє, сестри чоловіка, і
— Це ж чудовий привід зібратися всією ріднею! – казала потім тітонька по телефону, – Будинок великий, ти ж пам’ятаєш, ще альтанка, рідні тут купа, як у старі часи. Га? Я бачила, що мамі хочеться поїхати, погодилася. Одна б мама не поїхала, а удвох не нудно, тим більше, що раніше вона там часто траплялася
У нас досить великі і розгалужені родинні зв’язки. Двоюрідні, троюрідні, по мамі, по батькові. Живемо все самостійно, спілкуються між собою лише найближчі, але й далека рідня час від
Настя ніяк не могла зрозуміти, як після мами батько зміг зазіхнути на це “диво в пір’ї”, як вона про себе називала Таїсію, нову татову дружину. Вона була непоказною, мовчазною домогосподаркою в незмінному халаті. Жодних емоцій на обличчі, ніякої косметики! Монотонно виконувала всю домашню роботу і доглядала за батьком
Настя навчалася в одинадцятому класі, коли батько привів у будинок нову жінку. Мами не стало два роки тому, і дівчині здавалося, що ніхто і ніколи не замінить її,
— Це твоя сестра, Микито. Є ще брат Віталій. Зовсім маленький – вісім років. Я мріяв, щоб ви спілкувалися. Ти як? — Не очікував. Поки що не розумію, що відчуваю… — Ви подружитеся. Я впевнений. Ти ж добрий, Микито. Усіх кішок рятував у дворі. А тут – брат із сестрою
Коли Микита вперше запитав у мами: «Хто мій тато?», йому було шість років. Мама церемонитися не стала, вигадувати казку про космонавта, якого не існує теж, сказала просто і
Олена потім скаржилася, що дітям все ж таки потрібна мама, особливо молодшому не вистачає материнської ласки. Що синові треба одружуватися. Але нові подруги Олексія їй не подобалися. Не подобалося їй, як син виховує дітей, все критикувала. А ще скаржилася на те, що їй з ними важко, вона вже у віці
— Іди, це наша квартира! Щоб духу твого тут не було!,- кричала свекруха Ірині. — Це і моя квартира теж. Куди я піду? Тут мої діти. Я їх
— Жінко, це моя квартира, – несміливо натякнув він нахабній загарбниці, яка з великою зацікавленістю роздивлялася його. — Тоді ти в курсі, де кухня і холодильник розташовані, накрий на стіл, я хочу обідати – заявила істота, і клацнула щелепами
Юрію Андрійовичу подобалася сусідка з двадцять п’ятої квартири, Поліна Семенівна. Ні, не так, йому подобалася Поліна Семенівна, з її скромною зачіскою, неяскравим манікюром і відсутністю макіяжу. Така мила,
— Пересядь-но назад, я на задньому сидінні їздити не люблю, та й старша я, вияви повагу, та й поряд із сином хоч трохи посиджу. — Неприємно було, – визнає Валентина, – Сергій мовчить, а я, як обпльована пересідаю
— Для мене це не дрібниці, – Валя категорична, – і річ навіть не в тому, що мене постійно намагалися принизити, але ж елементарна повага має бути! Нервувати
Олеся тоді побачила фотографію батька за склом у серванті. Вродливий, засмаглий, із широкою посмішкою і щасливими очима, він притискав до себе двох білявих маляток. Зовсім ще маленькі, рочки по 3 їм. Ці дівчатка обіймали тата за шию, і теж посміхалися. На плечі в тата сидів великий, різнокольоровий папуга.
Уся рідня Олесі, усі друзі та знайомі крутили пальцем біля скроні й казали, що вона, Олеська, збожеволіла. Та хто ж добровільно відмовляється від спадщини? Де ж це бачено,
— Я Максим Коваль. Я дуже хочу їсти, але в мене немає грошей. А маму забрали в лікарню і я залишився один. Мені страшно. — А де твій батько Максиме? —  Не знаю, мама казала, що він пішов від нас, коли я тільки був ще немовлям
Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані, модні речі. Тобто повністю упакований. От тільки не було кохання. Понад
У мене в голові просто не складається, що все, чого ми разом досягли, зруйнується не через зраду/скандали, а ось так. Я дуже люблю цю людину, всі 9 років взагалі ні на кого не дивилася, вкладалася в нашу сім’ю всім, чим могла, і майбутнє бачила тільки з ним
Ми зараз перебуваємо з майбутнім колишнім чоловіком у стадії розлучення – скоро подамо заяву до РАЦСу. Про нас: йому 28, мені 29 років, разом були майже 9 років,

You cannot copy content of this page