— А коли перша дружина повернеться, куди ж нову подінеш? – не вгамовувалася жінка. — З обома житиму, – усміхнувся Михайло, не збираючись розписувати свої плани перед місцевою пліткаркою, – ти б краще, Катерина Степанівна, за своїм мужиком стежила б. — А що я? Мій мужик на місці, не бігає, щодня вдома, хоч і іноді бешкетує, але мені не зраджує, – одразу ж Катерина стала серйозною, адже розмова стала не такою доброзичливою, утворивши певний докір у бік її сім’ї, – у мене все добре, тут мені пощастило, можна сказати
— Михайле, чи не вже ти знову одружився? – Катерина Степанівна з якоюсь хитринкою поглядала на чоловіка років тридцяти п’яти, який уже підводив своїх корів до загальної череди,
— Мамо, навіть не думай відмовлятися від путівки, з батьком не жила, а мучилася, хоч зараз відпочинеш, поспілкуєшся, наберешся сил. За тиждень Ганна поїхала до Карпат у санаторій, що знаходився на березі красивого озера. Вона була вдячна своїм дітям, що відправили її сюди, така тут краса, на березі озера тиша, подовгу гуляла, розчулювалася співу птахів. В одну з таких прогулянок, вона зустрілася з Павлом, сивим чоловіком. Він першим із нею привітався, заговорив, вона підтримала розмову, і зустрічі стали щоденними
Коли в Ганни не стало мами, їй щойно виповнилося вісімнадцять, вона залишилася зовсім одна. Жила з мамою в невеликому селищі у своєму будинку, доглядала за нею, поки та
— Якщо справа в меню, то ми самі замовимо дитині їжу. Не турбуйся, у нас є гроші. А якщо кафе настільки погане, що там немає нічого для дитини, то принесемо із собою. — У кафе не вітається приносити їжу. Повторю, це не моя примха, а вимога адміністрації. Заклад вісімнадцять плюс, дітям там не місце. — Раз так, значить, там і нам не місце. Вибач, Марино, але ми ходимо на свята тільки всією сім’єю
Марина та Ігор були одружені п’ять років. Марина була переконана, що батьки чоловіка були цілком нормальними людьми. Елеонора Станіславівна і Кирило Євгенійович жили на іншому кінці міста, у
— А дружина ваша де? – запитував хтось. — Вигнав я її, – відповідав Вася. — За що? — Набридла. Без неї добре! – заливався солов’єм Василь. – Тиша, спокій, очі ніхто не муляє! — А хто ж вам готує? — А що там його готувати? 15 хвилин і все! Не розумію, чим вона займалася цілими днями! Напевно, наїдала собі кілограми. Прийдеш, їсти нічого, а сама з кожним днем товща і товща
— Ти від мене йдеш? Ну й котись! – сказав Василь дружині, Ірині. Вони прожили 18 років “душа в душу”. А точніше, вона виконувала роль хатньої робітниці, а
— Ця дівиця остаточно тебе забрала, – плакала Лариса Вікторівна. – Спочатку прийшла в нашу сім’ю без нічого, а тепер забирає тебе! — Мамо, вона мене не забирає, просто нам час рухатися далі. Ми хочемо свою сім’ю, а тут її створити не вийде. Ми хочемо дітей. — Ти мене кидаєш! — Мамо, ти можеш приходити до нас у гості. Ми ж будемо тут недалеко жити. І з онуками бачитися будеш. — Ти любиш тільки її, – Лариса Вікторівна навіть не слухала сина і твердила тільки своє. – Вона зруйнувала нашу сім’ю
Саша встала з ліжка насилу, вона відчувала, як розколюється голова, у горлі дере, а ніс закладений. Чоловік вранці поїхав на роботу, а Саша навіть встати не змогла. Вона
— Як ти міг? Тобі дали ягоди? Розуму не вистачило зрозуміти, що інші не для тебе? Узяв і все зжер! Без запиту, ні про кого не подумав, ні про бабусю з дідусем, ні про двоюрідних братів! Егоїст і злодюжка! Потайки зжер, ні в кого дозволу не запитав. Треба зазначити, що бабуся ніколи не обмовляла нікого, у холодильник міг залізти будь-хто і в будь-який момент, до того ж, підліток про приїзд тітки і братів взагалі не знав
У нас з сестрою стосунки складні, завжди так було, з дитинства, Анюта ревнувала до мене батьків, подруг, навіть чоловіка свого, – розповідає Дар’я. – Різниця в нас 2
— Але ж Бог є, Дмитрику! – здивовано відповідала Валя, – Як Його не попросити… — А толку? Якщо Він є, то тільки знущається з нас! То дає дітей, то забирає. Це жорстоко. Не треба нам такого! — Мовчи! Будь ласка, мовчи! – Валя притискала руку до його рота. – Не гніви. Мама каже, що все для чогось треба… — Ага
Великі, скляні вітрини магазинів, що урочисто показують усе своє оздоблення, виблискували гірляндами. Синій, червоний, золотий, потім усі разом, потім знову золоті вогники біжать по нитках, зникаючи десь там,
— От і досить грати в приватного детектива і шукати міфічне перше кохання, – нервувала Катерина. – Ти маєш чудовий вигляд у свої п’ятдесят чотири роки, тож женихи в чергу вишикуються. Тільки не потрібні були Тетяні ці черги і чим далі, тим сильніше вона хотіла знайти Івана. Вони справді були закохані під час навчання в інституті, але тоді втрутилися батьки з обох сторін і все зіпсували
— І навіщо тобі шукати цього Івана, якщо ми й так можемо підібрати для тебе гідну пару, – говорила Катерина подрузі. – Донька вже доросла, у неї своє
— Усе зрозуміло! Ціну собі набиваєте, знаю я вас репетиторів, ви в нас не перша, – розгнівана мама намагалася ще щось сказати. Але Ірина перервала її, – Чому ви мене ображаєте? Я ніколи не займаюся з учнями вдома. Ніколи! Ще питання будуть? І потім, якщо Ви незадоволені репетиторами, то, може, справа не в них, а у Вас? Удачі в пошуках наступного
О 7-й годині продзвенів будильник. На вулиці ще темно, взимку буває і о 8 годині темно. Ірина Миколаївна не дозволяє собі ніжитися в ліжку. Вона з самого дитинства
— Я перед нею винен, доньку проґавив, може, з онуком вдасться спілкуватися, тому питання вважаю вирішеним, – упевнено говорив Олексій. – У нас із тобою є ця квартира, а свою я віддаю Юлі. — Значить, і я свою квартиру віддаю Дімі, – зорієнтувалася одразу жінка. – Тепер ми в рівних умовах і якщо діти нас на поріг не пустять, підемо разом жити на теплотрасу
Cвітлана вважала, що їй дійсно по життю пощастило після зустрічі з Олексієм. Перший чоловік кинув її, щойно синові Дмитрику виповнилося сім років, і відтоді вона забороняла собі навіть

You cannot copy content of this page