Selena

Мурат, як завжди, поспішав на роботу. Дзвінок застав його на сходах, і він, не чекаючи ліфта, почав розмову, спускаючись пішки. Марія знала його рідну мову, три курси університету

— Наталко, тримай, сьогодні я на половину пралки вже заробив! — не встигнувши зайти додому гордо повідомив Аркадій Іванович і дістав із кишені свіженькі купюри. — Як це

— До матері в село треба їхати, нудьгує вона, — ближче до вихідних похмуро сказав Олексій. — Знову? Ми ж були недавно, весь тиждень робота, діти, і навіть

Олена, згорбившись, тягла з базару важку сумку. Так уже повелося: раз на тиждень вона робила великі закупи, щоб потім не бігати по магазинах. Погода стояла неймовірна — небо

— Я думала, що пекло — це бігати з немовлям до свекрухи в лікарню з контейнерами, — скаржиться Ганна подрузі, — але, виявляється, це були лише квіточки, пекло

Волосся Людмила зберегла довге, густе, як осіння ніч. Вона звикла до своїх кіс, і не хотіла розлучатися навіть у шлюбі, хоч доглядати їх — справа непроста. А клопотів

— А що робити? Зібрала все в один великий чорний пакет, у яких сміття виносять, відвезла до неї на дачу, біля хвіртки залишила, зателефонувала, щоб забирала, — розповідає

— Ой, ну просто цирк із цим подарунком. Усі пересварилися, мені всі нерви витріпали, пропала вся радість від купівлі, та ще й донька тепер уся в образах. Про

— Учора мало не впала, — обурювалася Ніна Вікторівна, бідкаючись сусідці. — Дивлюся, ввечері Люба з дітьми приїхала. Виглянула, а машини немає. Ну, думаю, як завжди — зять

Сергій стояв на порозі бабусиного будинку, стискаючи в руці ключі від своєї автівки — старенької, але рідної. Завтра їх у нього вже не буде. Серце болісно стискалося від